![]() | ||||
Восьмий номер журналу було створено за рекордно короткі строки, тому вибачайте, якщо десь якась помилка проскочить, пишу вам зараз з мобільного телефону з однієї з країн Європейського союзу - вже зовсім скоро Динамо зіграє на виїзді проти бельгійського Генка. Саме через це країній виїзд року до Севастополя перенесли на незручний понеділок, тим не менш Святослав-онлайн традиційно розповість про особливості цього виїзду. Також згадаємо наші попередні ігри - виїзд до Швейцарії та матч в Луцьку, а також домашку проти Говерли. Клуб 100+ поговорив про життя-буття Віктора Математика, також ми підготували інтерв’ю з одним з лідерів черкаської двіжухи, яка зараз бореться за відновлення свого клубу. Курс молодого бійця підготував теж незвичний матеріал - невеличкий лікбез про графіті-райтерів Києва. Отже, приємного читання...
| ||||
![]()
Другий міжнародний виїзд цієї осені випав до маленького швейцарського містечка Туна. В цій країні динамівці не грали достатньо давно, з пам’ятної поразки 2005 року, яка ще влітку завершила тодішній євросезон. В силу ряду причин, в першу чергу, фінансових, пробити цей виїзд зібралося значно менше фанів «Динамо», ніж було у Відні та збирається їхати до Генку. Активних з них не було, мабуть, і двох десятків.
Переважна більшість хохлів вилетіла до Мілану напередодні, щоб потім подолати досить невелику відстань до місця призначення потягами та орендованими автівками. Хоча декілька чоловік очікували на решту у Європі ще з понеділка. Вечірній переліт, після того трохи затягнутий візовий контроль завдяки літаку з Македонії, який встиг прилетіти за декілька хвилин до нашого, і ми вже їдемо до нашого хостелу. Зважаючи на пізній час прибуття та потяг о 7:20 наступного ранку, гуляти нічним Міланом особливого бажання не виникло. Одразу скажу, що наш маршрут ми спланували втрьох – я, К-а та М-н, перші двоє жили в одному хостелі, третій разом іще з трьома товаришами - на квартирі. ![]() Потяг подолав відстань від Мілана до Туна менш ніж за 3 години, за цей час вагонами пройшли італійські та швейцарські прикорднонники, останні досить ретельно перевіряли документи, і навіть до деяких речей придивлялись. До речі, що на зворотньому шляху жодних прикордонних служб у потязі помічено не було, хоча контролери квитки перевіряли. Долаючи перші кілометри по швейцарській землі, ми насолоджувались через вікна потяга чудовими краєвидами гір, річок та озер, а вийшовши на вокзалі, ще й мали можливість оцінити чистоту повітря. ![]() Не дивлячись на вказаний час заселення – 15:00, вирішили одразу йти до нашого готелю (в ньому, крім нашої трійці, жили ще троє хлопців). Він виявився всього у 200 метрах від вокзалу, і являв собою велику квартиру, де разом з нами жили хазяї. Нас одразу ж поселили, ми навіть встигли спробувати їжу зі шведського столу, який залишився зранку. Десь через годинку вийшли до міста. Одразу нагадаю, що у Швейцарії ходить своя валюта – місцеві франки по курсу 1 франк=9 гривень. Всі ціни дуже високі, навіть у супермаркетах, я вже не кажу про кафе. Чи не єдиною можливістю добре попоїсти були ресторани мережі Coop, в яких за певні гроші можна було набирати на тарілку фактично необмежену кількість їжі. Деякі з нас настільки буквально скористались поняттям «необмежено», що подивитись на кількість набраної їжі збігся ледь не весь персонал, відвідувачі фоткали це на мобіли, а власники навіть погрожували викликати поліцію) ![]() | ||||
| ||||
![]() Згадуючи попередній виїзд у Волинські простори, душа і тіло потроху здригалися від думки, що третім, за півтора тижні, виїздом по Україні стане саме Луцьк. Вперше, мабуть, переживання перейшли межу «а що буде, якщо не поїду?» . До останніх хвилин перед виходом, щось, наче мотузками, тягнуло лишитись вдома. Але перепони відступають у неспроможності завадити, якщо ти не збираєшся звертати із заданого шляху…
![]() В кращих традиціях фанатизму, десь обов’язково має трапитись халепа з транспортом, яка у підсумку робить подорож незабутньою. Оскільки взяти прямі квитки до Луцька не вдалось, наша невеличка компанія вирішила поїхати через привітну Білу Церкву, де вперше (а за словами самого Сашка - не виключно, що востаннє) мав виступати гурт ТарТак. В усіх нас був цікавий день, а під вечір, простоявши в заторі, наспівуючи пісні з репертуару Сашка Положинського, а також інші шедеври сучасної музики, ми смакували чари майбутніх двох ночей... Доводили свою правоту в суперечках типу «маршрутка - це явище, у якому незадоволена особа поруч має їхати немов у таксі; чи це все таки грьобана тєлєга, в якій треба пхатись мовчки у неспроможності розділити радість з іншими». Дістались до БЦ, зустріли знайомих, і разом почимчикували в «арт-клуб». По дорозі побачили декілька церков (усі вони, як не дивно, білі та однакові в темряві), а також натрапили на зупинку під назвою «Павліченко» з тематичним стікером. Заклад, де відбувався виступ, досить-таки невеличкий, та і людей назбиралось не більше сотні. Зайшовши до вбиральні, перше що бачиш... Якщо без подробиць, напів-тверезу кралечку, при спогляданні на яку (після раптового шоку) перше, що спадає на думку, так це звіт хлопців з Рапіду, де їм пощастило побачити наживо чарівну динозавриху… Наша тварина, на додачу, ще й добряче догналась вогняною… Цього було достатньо, аби її позиція і вигляд закарбувались у нашій пам’яті і лишились неоспіваними в деталях для читачів. Автентичний провінційний заклад, наповнений неординарними персонажами. Тартак не змусив себе довго чекати, і, вийшовши на «сцену», одразу почав заряджати позитивом, правлячи чудернацькі байки. В атмосфері привітних людей, теплого суботнього вечора музична апаратура ніяк не хотіла видавати якісне звучання: численні затримки, поломки… То про бас-гітару взагалі забули, то мікрофон сів, то просто звукорежисер пішов на бар.)) В безлічі подібних перерв, Сашко чудово розважав публіку, від чого вона ставала ще більш розслабленою та щасливішою. Пісня за піснею, підлога під ногами відчувалась все менше і менше; а кайфу від веселих пісень народ ловив, відповідно, все більше. Провінційні клуби прекрасні в своїй простоті. Прекрасні посмішками людей, які не ховають за душею нічого з того, чого повно в гламурних фейсах публіки, характерної для пластикової богеми в Столиці Світу… Тож ритми по серцю били (не те слово) приблизно три години… За цей час ми встигли отримати величезну порцію сміху та задоволення. Ну уявити: ти відпочиваєш; знаходишся десь посеред маленького містечка, вночі, по твоїх вухах (в силу маленького приміщення) буквально гепають динамічні ритми, поруч друзі; йде відрив на повну, а на додачу ще й виїзд попереду… Непогано так, як на мене. Було виконано все, що хотів почути народ. Чарівна істота, згадана вище, вже ледь трималась на ногах, дотанцьовуючи вечір босоніж... | ||||
| ||||
![]()
Матч із Закарпаттям розпочався вшануванням пам'яті жертв голодомору хвилиною мовчання та розгорнутими банерами «Серп і молот, Смерть та голод» і «Голодомор Геноцид». Після довготривалого мандрування Луганщиною та її волинськими «околицями», на домашню гру чекали настільки довго, що забули, що це, власне, таке. Безліч ознак, навіть відчуття, вказували на те, що гра відбувається наче на виїзді. Наприклад, між присутніми на секторі людьми відчувався деякий резонанс в зарядах. Також нарешті вдалось продемонструвати банер, присвячений пам'яті вбитих грецьких націоналістів, який готувався на виїзд в Луцьк. Туманним недільним вечором розігріти віраж вдалось лише з першим забитим м'ячем. Не дивлячись на старання двох споуків, шиза вийшла досить посередньою. На секторі був присутній гість з Лондону, який, не дивлячись на скажену відстань та фінансові перепони, намагається відвідувати кожну домашню гру, причому не якогось там МЮ, а великої і славетної команди з берегів Дніпра. По чорному абону. Ближче до завершення другого тайму рахунок став 3:0, тобто такий, що сприяв гарному настрою та слему; а також деяким несподіваним зарядам. Загалом, домашній матч виглядав своєрідним відпочинком перед виїздом. Тож, до зустрічі в Севастополі!
| ||||
| ||||
![]() | ||||
![]()
У 528 році до н.е., на березі нинішньої Карантинної бухти Севастополя вихідцями з Гераклеї Понтійської був заснований Херсонес Таврійський (деякі вчені вважають, що місто було засноване сторіччям раніше). Херсонес став одним з грецьких полісів - демократичною рабовласницькою республікою. Тут греки вирощували пшеницю, виноград, розводили сади. Завдяки успішній торгівлі в IV - III століттях до нашої ери Херсонес досяг найвищого розквіту, його вплив поширюється на всі західне узбережжя Криму.
![]() Однак у цей же час у Херсонеса з'явився могутній суперник - Скіфське царство. У результаті греко-скіфських воєн Херсонес втратив більшу частину своїх земель і опинився в облозі. Херсонесці були змушені звернутисяся по допомогу до могутнього сусіда - понтійского правителя Мітрідата VI Євпатора, під владою якого перебувала східна частина Криму. Мітрідат відправив на допомогу Херсонесу військо під командуванням вправного полководця Діофанта. Скіфи зазнали нищівної поразки, проте Херсонесу перемога дісталася дорогою ціною - він фактично став тиловою базою Мітрідата в абсолютно непотрібній жителям поліса війні між Понтійським царством і Римською імперією. Після поразки Мітрідата в Херсонесі розташувався римський гарнізон і флот. Місто стало одним із форпостів Римської імперії в Криму. У II - IV століттях Херсонес пережив черговий економічний підйом, поставляв до римської армії хліб, вино і рибу. Римська армія захищала місто від набігів кочівників. Після розділу римської імперії на Західну і Східну в 395 році, Херсонес став основним адміністративним, торговим і культурним центром Візантії у південно-західному Криму. У IX -X століттях біля стін Херсонеса з'явилися нові завойовники - слов'яни. У 987-988 роках військо князя Володимира обложило місто. Причиною облоги стала відмова візантійського імператора видати заміж за князя свою дочку Анну, обіцяну Володимиру за надану військову допомогу. Щоб змусити імператора виконати свою обіцянку, Володимир захопив головний форпост Візантії в Криму - Херсонес. Візантійський імператор погодився на шлюб Володимира з Анною за умови, що той прийме християнство. Так Херсонес став центром розповсюдження християнства і візантійської культури на Київську Русь. У XIII ст. після четвертого хрестового походу, в результаті якого хрестоносці розгромили Константинополь, Візантійська імперія розпалася на три держави. Кримські володіння увійшли до складу Трапезундської імперії. З цього моменту почався занепад Херсонеса. Двічі місто було захоплене татарами, що поселилися в кримських степах. У XIII - XIV століттях, скориставшись ослабленням Візантійської імперії, генуезькі купці за договором із золотоординськими намісниками поставили під контроль морську торгівлю на Чорному морі і утвердилися в Криму. Херсонес також потрапив під їхній контроль, але ніяких дій з відновлення його як міста і порту Генуя не вживала. Опорним постом генуезців в західному Криму стала фортеця Чембало на березі бухти Сімболон (сучасна Балаклава за кілька кілометрів від Севастополя). ![]() У XIV - початку XV століття в гірському Криму утворилося сильне князівство Феодоро, що об'єднало місцевих феодалів під владою мангупських князів. Щоб забезпечити собі вихід до моря, феодоріти побудували в гирлі річки Чорна порт і фортецю, яка отримала назву Каламіта (сучасний Інкерман поблизу Севастополя). Каламіту і Чембало розділяло всього кілька кілометрів. Таке близьке сусідство часто призводило до збройних зіткнень. У 1475 році Османська імперія захопила генуезькі колонії в Криму та підпорядкувала своїй владі кримських ханів. На 300 років Кримське ханство стало васалом Османської імперії, береги Севастопольської бухти спорожніли. | ||||
![]() Херсонес
Історико-археологічний заповідник Херсонес Таврійський у 1996 р. рішенням ЮНЕСКО зарахований до ста найвидатніших пам'яток світової культури. Розкопки відкрили світу місто, яке протягом багатьох століть було великим політичним, економічним і культурним центром Північного Причорномор'я. Окрім власне руїн древнього міста, музей-заповідник має колекції епіграфічних пам'яток (зокрема присяга громадян Херсонеса III ст. до н.е.), твори мистецтва, ремісничі вироби і знаряддя праці, предмети побуту, якими користувалися жителі Херсонеса. ![]() Балаклава
Один з віддалених районів Севастополя - Балаклава - за часів СРСР був окремим закритим містом - базою підводних човнів. Зараз підземний завод з ремонту субмарин відкритий для відвідувачів. Крім того Балаклава приваблює мальовничою бухтою серед скелястих гір і старими кам'янистими вуличками, що простягнулися вздовж берега. На схилі Кріпосної гори можна побачити залишки величної генуезької фортеці Чембало. ![]() Михайлівська батарея
Михайлівська батарея військово-морським музеєм стала 2010 року. Масштабна фортифікаційна споруда XIX століття на березі Севастопольської бухти тепер представляє собою експозицію з 30-ма виставковими залами. ![]() Пам'ятник затопленим кораблям Вважається одним з основних символів міста. Біля набережної Приморського бульвару на скелі у воді встановлена колона. На ній - бронзовий орел, який тримає у дзьобі лавровий вінок. На мідній дошці напис: "На згадку кораблів, затоплених в 1854-1855 рр. для загородження входу на рейд". ![]() | ||||
![]() Футбольні команди Севастополя Ще до 30-х років ХХ ст. у Севастополі грала команда Морського заводу ім. С.Орджонікідзе, яка з 1937 року під іменем «Судобудівник» почала виступати у різноманітних турнірах місцевого рангу та товариських матчах. У 1964 році команда змінила назву на «Чайка» і перебазувалась до Балаклави, але вже через два роки повернулась до Севастополя. Протягом радянських часів команда декілька разів змінювала назву (1971-1974 – «Авангард», 1975 – «Волна», 1976-1986 – «Атлантіка»), виступала у чемпіонатах СРСР нижчих класів. З 1992 року «Чайка» почала свої виступи у групі А першої ліги української першості, одразу ж вилетівши до другої. В другій лізі команда відіграла чотири сезони, займаючи місця серед аутсайдерів. У 1996 році «Чайка» знялася зі змагань, її місце у другій лізі зайняв севастопольський «Чорноморець». На сезон 2001-2002 «Чайка» спробувала відродитись, але зайнявши останнє, 18-те місце у своїй групі другої ліги, остаточно припинила існування. ФК «Севастополь» Професіональний футбольний клуб «Севастополь» було зареєстровано у липні 2002 року, команда одразу почала свої виступи у другій лізі української першості. Тренувати команду був запрошений досвідчений спеціаліст В.П.Петров. Також до команди було залучено ряд відомих гравців, таких, як Сергій Леженцев, Андрій Опарін, Олександр і Геннадій Кунденки, Сергій Єсін, Дмитро Назаров і інші. Початок був невдалим – 4 поразки у 4-х матчах, серед яких були домашні 0:6 від одеського «Чорноморця» в 1/32 фіналу Кубка України. Далі результати покращились, і «Севастополь» зайняв 9-те місце за підсумками сезону 2002-2003. Наступні сезони були гіршими – 10-те та 13-те місця. Після призначення головним тренером Сергія Пучкова, у сезоні 2005-2006 «Севастополь» вже боровся за вихід до Першої ліги, трохи не дотягнувши до неї (3-є місце). Але вже у наступному сезоні команда достроково займає 1-е місце і виходить до Першої ліги. В тому ж сезоні «Севастополь» виходить до 1/4 фіналу Кубка України, поступившись на цій стадії донецькому «Шахтарю». Сезон 2007-2008 у Першій лізі виявився невдалим – 15-те місце, але наступного року команда займає вже 4-те місце. Сезон 2009-2010 севастопольці провели дуже впевнено, і, перемігши 2 червня 2010 року на виїзді свого основного конкурента ФК «Львів» (0:1), вийшли до Прем’єр-ліги. В першому сезоні на найвищому рівні «Севастополь» зайняв 15-те місце і ще на 2 роки повернувся до Першої ліги. Нагадаємо, що в останньому турі севастопольців обійшов маріупольський «Іллічівець» завдяки перемозі над київським «Динамо» 3:2. Наступний сезон у Першій лізі був також достатньо драматичним. До останніх турів «Севастополь» вів боротьбу за перші місця із «Закарпаттям» та запорізьким «Металургом». Останніх севастопольці перемогли, як здавалось тоді, у вирішальному матчі передостаннього туру (2:1) завдяки голу, забитому рукою Кузнєцовим та зарахованому Швецовим, і обійшли запоріжців у турнірній таблиці. Але в останньому турі в Чернівцях «Буковина», якій вже наче нічого не було потрібно, зіграла дуже вперто і досягла нічиєї із «Севастополем», яка залишила останніх у Першій лізі ще на один сезон. В сезоні 2012-2013 севастопольці забезпечили собі перше місце ще за 4 тури до фінішу, до того ж вийшли аж у півфінал Кубка України. ![]() В поточному сезоні 2013-2014 теж не обійшлося без скандалів, на цей раз пов’язаних із фанами команди. Більшість із них завдяки відсутності заявки від керівництва клубу не потрапила на трибуни у принциповому матчі в Запоріжжі, після чого ультрас влаштували серйозний протест, закидавши поле фаєрами у наступному домашньому матчі із «Дніпром». Керівництво клубу прийняло рішення закрити до кінця сезону фанатську трибуну, анулювавши абонементи на неї. Після 17 турів поточної першості «Севастополь» займає 11 місце (5,4,8,19-31). У 18 турі 2 грудня до Севастополя завітає київське "Динамо". Досягнення клубу
| ||||
![]()
СКС-Арена - домашній стадіон ФК Севастополь місткістю всього 5576 чоловік, що є найменшою ареною Прем’єр-ліги. Збудовано стадіон було ще в 1986-му році, а навесні 2010 року було проведено реконструкцію, були замінені частина дерев'яних лавок на пластикові сидіння, відремонтовані роздягальні, душові, суддівські кімнати і т.д відповідно до нормативів Першої ліги України. В результаті чого місткість стадіону стала 6000 місць, замість 3500 початкових.
![]() У 2011 році стадіон був повністю реконструйований. Були побудовані три додаткових трибуни, замінені щогли освітлення, в результаті чого стадіон тепер повністю відповідає вимогам ФІФА та УЄФА, а нова місткість складає 5576 місць. Знаходиться стадіон на вулиці Брестська, 21. Це практично центр міста і всього півтора кілометри від залізничного вокзалу... ![]() Дві трибуни накриті дахом, ще однією особливістю стадіону є те, що можна переглядати матчі з пагорба за однією з трибун. Розповісти щсоь про гостьовий сектор важко, адже Динамо ще жодного разу не грало на цій арені. Єдине можна сказати, що для банерів місця вистачить, адже паркан на гостьовому досить високий і довгий. | ||||
![]()
В третьому номері нашого журналу було обширне інтерв’ю з одним із севастопольських лідерів, тому хто не читав - ознайомтесь обов’язково, аби більше розуміти про цю двіжуху. А зараз напишу коротко: севастопольський двіж зародився ще за радянських часів і ганяв тоді за команду під назвою «Атлантіка», якій потім повернули назву «Чайка». З розпадом команди двіж не розвалився, і коли в 2002-му створили ПФК "Севастополь", у нього одразу ж були фанати, хоча і нових облич з часом додалось чимало.
![]() Довгий час найлютішим ворогом Севастополя був клуб Кримтеплиця з Молодіжного, і сильніша на кілька десятків голів двіжуха севасів завжди влаштовувала дебош в цьому колхозі. Але з часом акценти змінились, і зараз найбільш лютими ворогами є запорізький Металург та одеський Чорноморець. Найбільші ж друзі - Таврія Сімферополь та Дніпро Дніпропетровськ. На фоні цих от стосунків будуються відносини з фанатами інших команд - хороші контакти з Динамо та Карпатами, війна з Металістом і Шахтарем, ну і т.д. ![]() Основна банда на секторі - молоді Sabotage crew. Крім того, є ще кілька контор, які мають свої особливості. Наприклад, ультрас Севастополя малюють нереальної краси банери, причому роблять це дуже деталізовано і вже дуже довгий час. Такої якості портрети в Україні не промальовує ніхто. Також певний час дуже активною була банда під назвою Bollox crew - вони возили банер "Pizdota on tour", завжди були в стані алкогольного сп’яніння і дуже любили вибігати на поле та провокувати сутички з міліцією. ![]() Не можна обійти увагою ситуацію, яка склалась в севастопольському двіжі на даний момент. Низка непорозумінь з керівництвом клубу призвела до того, що більшість двіжухи не потрапила в Запоріжжі на гостьовий сектор, простоявши весь матч під стадіоном. На наступній же домашці севаси зірвали матч, закидавши поле фаєрами та стільцями. Після цього керівництво клубу вирішило закрити фанатську трибуну і анулювати абонементи. Зараз севастопольці не ходять на домашні ігри, на виїзди їм також потрапляти дуже непросто, але не деякі ігри вони таки їздять. Зараз триває слідство у справі зриву матчу з Дніпром, і севастопольцям потрібна фінансова допомога на кваліфікованих адвокатів, тому якщо маєте зайвих 20 гривень - може перекинути їх сюди: vk.com/wall-4823978_43475 ![]() | ||||
![]()
«Севастополь» грає у Прем’єр-лізі тільки другий сезон, тому гостьових матчів з цією командою «Динамо» грало лише два, у чемпіонаті та в розіграші Кубка України, обидва у 2010 році, і обидва… у Сімферополі, оскільки домашній стадіон севастопольців тоді перебував на реконструкції. 2010 рік, липень Матч проти Динамо викликав великий інтерес, на секторі господарів зібралася величезна кількість людей, незважаючи на те, що команда проводить свої матчі не в рідних стінах... На нашому секторі все було достатньо спокійно, але матч назвати нудним язик не повертається. Близько 150 чоловік вирішили сумістити виїзд за рідний клуб з поїздкою на море, а перенос гри з 16:00 на 18:00 унеможливлював потрапляння в Київ потягом після матчу, тому ті, хто не встиг покупатись до гри, могли зробити це після матчу. Сімферопольські акаби, як завжди, намагались придиратись за мати і паління на секторі (та й на заряди «москалів на ножі» і «щи-лапти-балалайка» якось дуже агресивно реагували), зйомка на камеру при вході на сектор, зате шмону практично не було. Неймовірна спека внесла зміни в зовнішній вигляд пересічного фаната - шорти, підкатані максимально високо, голий торс і футболка, яка виконувала роль головного убору, темні окуляри і шльопки, або взагалі відсутність взуття - так виглядала переважна більшість виїздюків. Репертуар також змінився - основними хітами були "Учкудук" і "Багама-мама", час від часу людей відпускали за водою, а коли вони повертались, починався водопой і обливання. Дуже активна севастопольська кузьма і оркестр на сусідньому секторі весь перший тайм намагались глушити київський сектор, але в другій половині гри вже був зовсім інший рахунок, і гостей зі столиці було чутно по всьому стадіону. На запалений стробоскоп одразу збіглась купа ментів, але все вирішилось мирним шляхом. В результаті «Динамо» перемогло 3:0. Після матчу біля сектору господарів були якісь заварушки, якогось хлопця забрали мусора, але врешті все обійшлося нормально. Загалом матч видався на славу, і після фінального свистка фани обох команд посунули в сторону моря усіма можливими транспортними засобами. ![]() 2010 рік, жовтень Другий матч у розіграші Кубка України для хохлів знову припав на Крим (перший був із «Кримтеплицею»). Враховуючи ще матчі чемпіонату із «Севастополем» та «Таврією», золотникам протягом менш, ніж півроку, довелося з’їздити до Криму аж чотири рази. Деякі виїздюки жартували, щоб в 1/4 динамівцям потрапив «Фенікс-Іллічівець», ще одна кримська команда. Далі кілька слів від цих хлопців: Три місяці тому на такому виїзді було літо, сонце, море, пляж, а тепер… холод і дощ, який падав протягом цілого дня. До того ж постала проблема зі зворотнім шляхом. Матч закінчувався після того, як прямий потяг до Києва вже від`їхав. Частина хохлів обрала собі зворотній маршрут через Харків, частина – через Дніпропетровськ, дехто взагалі затримався у Криму. ![]() По приїзду частина киян чомусь вирішила на сніданок аж у Молодіжне, мабуть, там дуже смачно годують) Особливих прогулянок по місту внаслідок поганої погоди хохли не влаштовували, провівши час у закладах харчування. Намагання купити зворотній квиток з Дніпра до Києва виявились марними. Людей на гостьовому секторі було досить мало, будній день зробив свою справу. В другому таймі сектор став по торсу. Шиза також досить посередня. Після гри 5 людей запакувались в машину і поїхали на вокзал. Сівши в поїзд Сімферополь – Дніпро, ми знову почали святкувати днюху одного з наших друзів. Один з лідерів ультрас «Таврії» привітав його розою Кримтеплиці, якою той згодом прив’язав себе до верхньої бокової полиці, щоб вночі не гепнутися звідти) Зранку, приїхавши в Дніпро, ми швидко зробили пробіжку до кас з надією купити квитки до Києва. А там працювала тільки одна каса з величезною чергою. Нам вже нічого не залишалось, як вписуватись в поїзд Кисловодськ – Київ, який вже майже відправлявся! Забігли ми в вагон біля входу, там не було провідника. Трохи постоявши в тамбурі, розділились на дві частини та розійшлись по вагонах, де й поспали врешті декілька годин до Києва. Вже у цьому потязі ми дізнались назву нашого наступного суперника по Кубку – алчевська «Сталь» – це викликало певною мірою істеричний сміх). | ||||
![]()
- У нас сьогодні в гостях Віктор-математик, і я пропоную трохи нестандартно побудувати інтерв’ю. Про тебе ходять на секторі нереальна кількість легенд, я би хотів, щоб ти їх спростував чи підтвердив. Перше питання – чого тебе називають математиком?
По-перше, хочу сказати, що кожен більш-менш досвідчений фанат має своє прізвисько, певний нік – хтось сам собі його придумує і воно укорінюється, а хтось може й не настільки креативний, щоб це зробити самому) Математиком мене назвав у 2007 році на виїзді в Лісабон, який, до речі, тривав аж 9 днів, один із старих фанів. Дізнавшись, що я викладаю в університеті математику, він одразу сказав – «То ти математик!», звідти і причепилось. Тим більше, що я викладав математику не тільки в університеті, а й у школі. Повинен сказати, що я задоволений – далеко не найгірше прізвисько. - Отже, ти викладаєш математику в університеті, звідси друге запитання – ходить така легенда, що одного разу ти зняв студентів з пари і повіз на виїзд в Одесу. Це правда? Ні, це неправда. До такого я ще не доходив. Можливо, це у майбутньому. - Але ж їздив зі студентами на виїзд? ![]() Так, їздив. Але не тому, що вони мої студенти, і я не мав іншої можливості, як зняти їх з пар, а тому що вони вже були досить активними фанами «Динамо», а до того ж ще й мої студенти. З’ясувалось це через півроку-рік, як ми познайомились, з деякими я був навіть в одній ультрас-групі. До того ж я не зловживаю своїм становищем викладача, так само, як і вони. Ці студенти мені самі казали, що раз ти наш викладач, то нам просто соромно вчитись погано – будем працювати. - А є такі люди, яких ти «завербував» та привів на сектор? Важко сказати. Я нікого не вербую, вони самі приходять, але, можливо, на одного-двох людей вплинуло те, що вони бачили мене, були зі мною знайомі. Але повторюсь, що у порівнянні з тим, скільки людей зі мною знайомі, це не є правилом, це, скоріше, виняток. Тим не менш, я цих людей добре пам’ятаю, мені це приємно. - Ще ходять чутки про знижку у 14% для написання контрольних та підготовку до вступу для фанатів)) Є така тема? Чи не будемо рекламувати це зараз?) Та ні, це все приколи. Але якщо хтось із молоді, із хороших товаришів потребує допомоги, то я не те що знижку дам – допоможу безкоштовно. ![]() - Ти не боїшся, що до тебе зараз виросте черга, як за стікерами? Не боюсь, це зараз не користується великим попитом. Не дуже хоче нинішня молодь навчатись. - У мене не вкладається в голові, як людина, яка має науковий ступінь, може спілкуватись у колі професорів, вони ж всі знають про твоє захоплення. Треба сказати, що майже всі викладачі-математики є також фанатами, серед них майже немає людей, які байдуже ставляться до футболу, зокрема, до київського «Динамо». Тому вони з розумінням відносяться до мого вболівання, і допомагають мені, зокрема, мій безпосередній керівник, який вже декілька десятків років регулярно ходить на матчі «Динамо». Коли я повертаюсь з якогось матчу і приходжу на роботу, мене колеги весь час розпитують, як воно, про мої враження. Пам’ятаю чемпіонат світу-2006, коли мене ледве не всім колективом проводжали за перемогами нашої збірної. Є й багато інших прикладів. | ||||
![]() | ||||
![]()
Кожного дня, по дорозі з дому в універ, з вікна маршрутки я спостерігаю за стінами свого міста. Вже досить давно мене стали цікавити графіті, і деякі питання ніяк не залишали мою голову: хто всі ці люди, як вони виглядають, заради чого вони бомблять місто, як вони проникають у важкодоступні місця, як взагалі у них облаштоване спілкування між собою і т.д. Я переслідував в першу чергу шкурний інтерес - навчитись малювати самому і запозичити у них якихось технічних прийомів і "трюків", аби краще малювати біло-сині динамівські графіті. Інтуіція підказувала, що зазвичай вони малюють групами, адже одним і тим самим балоном в одному місці бачиш різні ніки.
![]() Звичайний пошук в Інтернеті інформації давав мало, я просто брав напис, побачений на стіні в різних місцях, і починав по ньому гуглити, зокрема і на тематичних сайтах. Але графітчики не завжди люблять популярність в мережі, деякі з них взагалі не викладають свої роботи в Інтернет. Проте, з плином часу траплялись випадкові знайомства, у того друг малює, у того брат, і пазл почав потроху прояснятись. Один досить відомий в Києві райтер згодився допомогти (на анонімній основі) з кількома нашими графіті, потім я вже допоміг йому в малюванні його кусків, і так в мене з’явилась можливість розпитувати про ті речі, які для мене були раніше незрозумілими. ![]() Нещодавно один з учасників "Битви за місто" замалював роботу цього мого знайомого, просто так склалось, що стіна сподобалась. І це привело його в розпач і лють одночасно. Бо по суті було порушено одне з негласних правил всіх райтерів - не перекривати один одного. Для більшості з нас, хто малює за Динамо і перемальовує шавок і коней, всі ці написи на стінах рівною мірою не означають нічого. Та і правила нам неписані, робим що хочем, бо за нами сила... Тим не менш, якісь правила є, тому і виникла ідея створити цю статтю. ![]() | ||||
![]() Нещодавно на одному з матчів на наших секторах було піднято текстівку з написом "Поверніть Дніпро Черкасам", дружня нам двіжуха ще в 2009-му році залишилась без клубу, і сьогодні ми поговоримо з одним із черкащан про їхнє життя-буття... - Привіт. Розкажи декілька слів про себе. Вітаю. Звати мене Олег. Мені 29 років, з яких останні 9 я активно фанатію. Разом з тим я заряджаючий на секторі. - Як ти потрапив на сектор, пробив перший свій виїзд і т.д.? Почалося все з того, що ще в зовсім юному віці з другом прийшов на місцевий стадіон. Тоді черкаський клуб називався ФК "Черкаси" і досить непогано виступав у Першій лізі. Але, на жаль, активної підтримки в клубу не було взагалі. От ми з однодумцями, надивившись на ультру по телевізору, почали щось подібне створювати у себе. Спочатку відвідували тільки домашні матчі. Перші виїзди оплачував клуб, і наша група рил в 15 їздила з кузьмою. Точно не пам`ятаю, але, здається, ми вперше пробили виїзд в Олександрію. - Тобто ти стояв біля витоків зародження фанатизму в Черкасах? Чи при Союзі теж були люди, які активно підтримували команду? Саме так. Я, та ще декілька хлопців, які досі залишаються в двіжі, створювали все з нуля. Як розповідали старші кузьмічі, на наших трибунах було щось подібне на організований сектор, але насправді то просто більш-менш організована кузьма, не більше. ![]() - Розкажи про перші роки вашого перебування на секторі. Як зав'язувалися відносини з іншими рухами? Хто був ворогами і чому? В перші роки наша кількість була невеликою: склад на секторі ледве перевищував два десятки, також був молодий вік супортерів, люди в Черкасах дивилися на нас, як на щось дивне. Все це не сприяло росту, люди підтягувалися тільки з числа друзів та знайомих. В той час, коли формування сектору ще повністю не відбулося, до нас завітали гості з Чернігова. Непривітні заряди на адресу черкащан відповідно налаштували нас проти них. Вони і були нашими першими, так би мовити, ворогами, але ніяк перетнутися з ними не вдавалося протягом довгого часу з об`єктивних причин. Так ця ворожнеча поступово перейшла в неприязнь, а згодом і в нейтралітет. Також наші перші виїзди в Олександрію та Бровари сформували наші стосунки з хлопцями з цих міст. На даний момент ворогами з них залишилися тільки олександрійці, забив з якими за їх банер ми чекаємо вже котрий рік... ![]() - Які перші фірми були тоді на секторі? І як довго вони проіснували? Першою фірмою була Central Strikers, створена в 2006 році. Проіснувала вона два роки, на той час у нас не було такого розуміння навколофутболу як зараз. Тоді з числа основи фірми спортом ніхто не займався! Потім якось непомітно фірма перестала забиватись і поступово вона розпалася. На зміну їй з`явилася організація Cherkasy Supporters, яка складалася з так званих бойових ультрас, в той час ми вирішили не розділяти поняття ультрас і хуліган. Ця організація існує досі. - Розкажи про той період, коли у вас зник клуб. Що на той момент представляв ваш рух в плані ОФу та ультри? Скільки людей було на секторі? На момент, коли клуб збанкрутував, у нас був непоганий, як для другої ліги, склад. На топових матчах ліги на секторі збиралося понад 200 осіб. Нових фірм тоді ще не було, по ОФ виступали завжди від імені міста. Після зникнення клубу почали катати ліваки та їздити за своїх друзів. Ми вірили у відродження свого клубу і навіть не розглядали варіант розформування, навпаки, почали активніше займатися спортом, підтягувати людей в двіж, домовлятися про забиви. ![]() - Які найяскравіші ОФ події відбувалися на твоїй памяті за участю черкащан? Найбільше запам`яталися, мабуть, перетини з хлопцями із ЦСКА, на той час крім них до нас ніхто не їздив, а ми катали не дуже великою кількістю, тому все наймасштабніше відбувалося у нас в місті саме з конями. Спочатку забилися 20 на 20 (2007 р.), а потім подумали, що раз вже до нас їздять таким складом, як їздили коні, то навіщо ці обмеження в кількості і понеслося... спочатку 60 на 50 (2007 р.), потім 75 на 105 (2008 р.)... Зважаючи на відсутність досвіду і якості, ми кожного разу їм поступалися, але саме вони дали нам поштовх для подальшого розвитку. | ||||
![]() | ||||
Долучайся до команди "Святослава" та твори журнал разом з нами! Стосовно допомоги пиши Вконтакті юзеру Dexter 73 (лінк). До нових зустрічей!
З.І. Передрук матеріалів з даного журналу дозволяється лише з дозволів редакції. Якщо дані якогось абонементу будуть опубліковані в Інтернеті у вільному доступі, доступ до журналу по даному абонементу буде заблоковано. З повагою, WBC. | ||||