![]() | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Четвертий номер онлайн-журналу ми традиційно вирішили випустити напередодні чергового виїзду. Цього разу читайте все про поїздку до команди гандонів. Крім того, в номері ви знайдете матеріал про чудовий азіявиїзд хохлів на Актобефест, пригоди в Запоріжжі і підготовку до матчу з Дніпром. Клуб молодого бійця розповість про особливості використання піротехніки, а в рубриці "Інші Динамо" представляємо фанатів із Загреба. Результати всіх матчів і фотозвіт доповнюють розповідь про осінній Кубок віража. А спеціальні гості нашого номеру - Саша Бородач та Сніжана Денисівна. Кожен з них має вже за сотню виїздів, і абсолютно всі виїзди вони відкатали разом...
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]()
За декілька тижнів до жеребкування були відомі приблизні варіанти суперників на стадії плей-офф, і ми з хлопцями вирішили, що для пришвидшення процесу отримання візи (за умови, що випаде країна із шенгенської зони) варто заздалегідь записатися до декількох посольств на прийом, що і було зроблено. В п'ятницю всі з нетерпінням чекали жеребкування, сподіваючись, що не випаде якась пердь типу Албанії, Казахстану чи Ізраїлю. Дізнавшись, що нам попався славетний клуб з мільйонами прихильників по всьому світу та з великою історією, одразу почали відміняти співбесіди, аби не пропустити нагоду відвідати найпопулярніший центр туризму – Актобе.
Пошук дешевих варіантів доїхати до місця проведення матчу нічим путнім не закінчився, адже витрачати 4-5 тисяч грн. на літак ніхто не хотів, так само, як і трястися за трохи меншу ціну в потягах з гастарбайтерами та нелегалами. Коли з'явився варіант з автобусом, то частина бажаючих одразу погодилася, частина – ще думала (чи можливо охопити таку величезну кількість цікавих місць на території Росії та Казахстану за такий короткий термін поїздки). За декілька днів до виїзду автобус ще не був заповнений, що ще раз впевнило нас, що в контакті всі клацають лайки, аби похизуватися перед іншими:) До поїздки підготувалися ретельно: намалювали новий виїзний банер «Динамомашина», купили подушки в автобус, запаслися контрабандою «Рошен». В понеділок вночі всі зібралися біля автобуса. Як завжди це відбувається при дальніх поїздках, хтось має запізнитися. На м. Чернігівській підібрали ще одного хлопця, і поїхали до кордону з Росією. Попрокидалися всі від того, що згори почали падати пляшки з водою, адже дороги у нас люблять робити з партаками, точніше, партаки з елементами дороги... На кордон приїхали десь о 5-й ранку. Прикордонник зайшов до автобуса та попросив здати паспорти. Дійшовши до кінця салону, він взяв черговий паспорт, скривив здивовану міну та сказав – Ти що, по чужому паспорту думав кордон перетнути? Виявилося, хлопець, що запізнився, випадково взяв закордонний паспорт своєї жінки, і намагався, навіть не надягнувши перуку, прикинутись дівчиною і нелегально перетнути кордон. На всі доводи, що це було б тупо, прикордонник нічого не сказав, і виписав штраф собі на лапу у вигляді адміністративного правопорушення. Пощастило, що був наявний ще внутрішній паспорт, і було вирішено намагатися по ньому потрапити до казахів. Попрощавшись з рідною землею, автобус поїхав далі. Прикордонний пункт Росії дуже відрізняється від нашого своєю інфраструктурою та технікою, хоча, як на мене, то це все зроблено для показухи, адже російські прикордонники з жартами про сало дали своїм собакам понюхати наші сумки та пропустили нас далі (мабуть, техніку їм поставили, а як включати – не показали). Вже на виїзді з пропускного пункту були помічені перші скаути-гастарбайтери Актобе, які провели наш бас примруженими поглядами (ну або то у них такий розріз очей)) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]()
Із Казахстану я приїхав додому в суботу о 22:00. Був варіант їхати в Запоріжжя одразу на вечірньому потязі , але 5 днів в сидячому положенні в автобусі схилили мене до поїздки на вранішньому експресі. Душ, вечеря, спати. О 5 ранку підйом, сніданок та бігом на потяг. Вранці у неділю доїхати до метро було непростою задачею. Тому пробіжка на декілька зупинок, і, нарешті, маршрутка. На вокзалі за 5 хвилин до відправлення взяв квиток на хюндай та побіг на перон. У вагоні зустрів К., який, як виявилося, так само вирішив їхати в останній момент. Дорога пройшла без усіляких пригод, навіть нічого не поламалося, та і звідки пригоди – на весь потяг не більше 10 вболівальників.
![]() В Запоріжжі на вокзалі все, як завжди – кордон беркуту, який був успішно подоланий, та автобуси для прийнятих. Вирішили вдвох їхати на Хортицю. Через півгодини пошуку маршруток та марні спроби пояснити одногрупниці з цього міста, де ми знаходимось, знайшли потрібний транспорт. Водій сказав, що все нормально, доїдемо, покаже де вийти. Через годину їзди під палючим серпневим сонцем доїхали до кінцевої, і водій сказав – а чого це ви не вийшли ще? Почекали, поки він потруївся цигаркою, поїхали назад. Перед Дніпром пообідали екзотичною стравою – супом з омлетом. Офіціантка сама не знала, смачно це чи ні, але радила ризикнути. На Хортиці побачили баси з киянами, яких міліція возила на екскурсію. Далі пішли по стародавнім капищам та місцям поклоніння давніх пращурів. Звідти пішки на стадіон, знову зустрівши по дорозі заповнені виїздюками баси. Вхід на сектор дуже здивував. Раніше доводилось знімати взуття, вивертати всі кишені, але цього року пощастило пронести рюкзак з банерами, навіть не розкривши його. Під час матчу шиза на 4, піротехніка після забитих голів, напружена кінцівка та обмін стікерів на воду з малими, що весь матч вболівали за киян на сусідньому секторі. Назад мене пообіцяли забрати в басі, тому про квитки на потяг я навіть не задумувався. Але, як завжди, усюди має бути підвох. Виявилося, що на вільні місця ще раніше когось знайшли, а водій відмовлявся їхати зі стоячими пасажирами. Довелося пертися на вокзал. Там, наслухавшись історій про те, який крутий у нас автостоп, і як легко доїхати до Дніпропетровська, вирішив теж спробувати, тим більше зібралася хороша компанія. Заскочивши на автовокзал, та впевнившись, що місць вже ніде нема, пішли на трасу. ![]() Йдучи вздовж траси, весь час зустрічали групки знайомих киян, що намагалися так само поїхати. Врешті-решт, зупинившись в освітленому місці, простояли до 3-ї години, змерзли, зголодніли і у відчаї пішли назад, щоб три години поспати та на собаці тулити до Дніпропетровська. Через 200 метрів зупинився таксист та погодився підкинути нас майже до вокзалу. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]() До гри з Дніпром ми вирішили вперше у цьому сезоні підготувати щось масштабне на наших трибунах, тому поєднали одразу декілька елементів шоу: прапорці, мальований банер, дві текстівки, які при перегортанні змінюють одна одну, а також піротехніку. Робота з підготовки всього цього масштабного перфу "закипіла" вже за тиждень до початку гри.
Прапорців мало бути 1200 штук, банер розміром 15х21 теж треба було зшити і профарбувати. До текстівок довелось докласти найбільше зусиль: вони хоч і здаються невеликими в порівнянні з розмірами нашого стадіону, але на них теж пішло майже 200 метрів тканини. Робота, і це без перебільшення, тривала і вдень, і вночі. Поки ті, хто готував перф вночі, спав, інші підміняли їх удень. Була ймовірність того, що зробити все не встигнемо. Та все-таки в суботу, ближче до вечора, останній шматок тканини був прикріплений степлером до останньої рейки, і зроблено останній штрих на банері. На неділю залишалася половина текстівок і вся робота балонами. Це був один з небагатьох перфів, до створення якого долучились люди з різних контор: Д.ультрас, KCS, Ultra'Fazione, Young Hope, Трудові Резерви, і навіть дніпрянину з DSG символічно дали замалювати балоном частину емблеми Дніпра. Спочатку планувалося, що прапорці будуть використані лише під час перфу на початку гри, але потім якась світла голова подумала: "А чому б їх не юзати впродовж усієї гри? Має ж непогано вийти". Так і вирішили зробити. Тож на вихід команд були розтягнуті емблеми двох братніх клубів, замайоріли сотні прапорців, які символізували собою кольори Динамо та Дніпра, та запалали стробоскопи. Паралельно з цим, на верхньому ярусі були підняті текстівки про стосунки між нашими командами. Слова тут зайві. Усі бажаючі й так бачили десятки фотографій та відеороликів у мережі. Сама гра стартувала з перекличок між нами та дніпрянами: "Свободу чесним - Свободу Павліченкам!". У першому таймі команда знову грою не порадувала. На секторі киян був присутній новий великий прапор з черепом, ромбом та кастетом, а також під матч купили новий барабан. У другому таймі команда заграла жвавіше, шиза на секторах пішла активніше. Була вже традиційна перекличка з дніпрянами, про те, що МКГ такий МКГ. Забитий гол викликав шквал емоцій, загорілися строби, які не встигли спалити на початку гри. У команди почали з’являтися моменти, але дотиснути суперника динамівці не змогли. Тож перша осіння гра цього року закінчилася з рахунком 1-1. До зустрічі на домашніх трибунах! "Київ-Дніпро-тайський бокс" :) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]()
Формально Харківщина належала з поч. XVII ст. до Московської держави, але тут не було жодної влади й осілого населення. Московські царі розсилали сторожу й розвідувальні групи зі служилих людей, будували укріплення й оборонні лінії проти кримських татар та ногайців. Поставали перші поселення — слободи з російських поселенців, а ще численніші українські поселення втікачів з Гетьманщини й Правобережжя. У сер. XVII ст. вони заснували низку українських поселень на Харківщині. У 1655 році ватага українських козаків під проводом «осадчого» Івана Каркача оселилася поблизу харківського укріплення, тож 1654-1655 pp. вважають датою заснування Харкова. Козаки збудували оселі довкола фортеці, що вже існувала раніше на височині між річками Харковом і Лопанню, оточеній лісами і болотами. Московський воєвода Селіфантов поширив на них свою владу, але у внутрішні справи козацьких поселенців не втручався, і вони вирішували свої справи за «черкаським звичаєм». Українські поселенці допомогли збудувати нове укріплення та несли оборонну військову службу. У 1655 р. у Харкові жило близько 600 служилих людей, а всього населення близько 2000 осіб. У XVII ст. Харків був військово-оборонним форпостом та хліборобським містом. Частина мешканців займалася ремеслом і торгівлею і жила на території укріплення, але більшість оселялася у слободах навколо укріплення й займалася хліборобством. Селяни мали право користуватися землею, займалися ремеслами і зберігали козацькі вольності.
У 1724 році Харків уже нараховував 61 вулицю і 1300 дворів. У 1732 році була спроба замінити слобідські козацькі полки на армійські. Заснований у 1659-1660рр. Харківський полк як адміністративно-військова одиниця належав до найбільших у Слобідській Україні. У 1732 р. він нараховував 135 осель, у яких жило 75 000 мешканців, у тому числі 5870 козаків. У складі полку було 18 сотень. Ставши полковим містом, Харків став і адміністративним осередком: тут діяли полкова канцелярія і суд. Старшину обирали на козацьких радах, але її затверджував царський уряд. До видатних полковників належали І.Сірко, І. Шидловський та інші. Харків був осідком полку майже ціле століття (до 1765 р.) Харків'яни брали участь у російських походах на Крим, Азовське море та у Північній війні, як і в російсько-польських конфліктах. Участь у цих війнах поважно підірвала силу Харківського полку та матеріально ослабила харків'ян. Населення також постраждало від пожежі 1733 р. та від чуми (1733, 1741). У подібному стані були й інші полкові осередки Слобожанщини. Харків почав серед них виходити на передове місце не так своїм адміністративним і військовим значенням, як завдяки вигідному економічному та торгівельному положенню. Водночас місто почало відігравати провідну культурну роль у цьому прикордонному районі. У XVIIІ ст. розрослися харківські ярмарки (4 рази на рік), сюди привозили товари з балтійських портів і центральних районів Росії, Криму, Херсону, Києва, Польщі, Сілезії, Молдавії та німецьких міст. У 1765 р. царський уряд скасував полкову самоуправу Харкова. Козацьке населення перетворилося на військових поселенців, і на нього накладено різні податки й інші повинності. З5 слобідських полків утворили адміністративно-територіальну одиницю — губернію з центром у Харкові. У 1780-1796 рр. було замінено губернію на Харківське намісництво, потім знову на Слобідсько-Українську, а з 1836 р. - на Харківську губернію. Деякий час, крім губернатора, існували в Xаркові і генерал-губернатори, які очолювали кілька губерній: Харківську, Полтавську і Чернігівську. Населення Харкова далі диференціювалося. Частина козацької старшини перейшла у стан російського дворянства, а рядове козацтво було закріпачене; у місті далі зростала верства ремісників і торгівців, поставали цехи. З суспільно-культурного погляду переломною подією в історії міста було заснування у 1805 р. заходами Василя Каразіна й українського дворянства Харківського університету, що змінив провінційне місто на важливий освітній центр. При університеті засновувалися наукові установи, поставали нові видання, активізувалося культурне життя. У ХІХ ст. засновано у Xаркові 4 чоловічі гімназії та кілька жіночих середніх шкіл. У 1873 р. відкрито ветеринарний інститут, у 1885 р. — Технологічний Інститут, у 1916 р. - Харківський комерційний інститут. На другу пол. ХІХ ст. припадає відкриття низки фахових шкіл: торгової, технічної, залізничної, музичної, рисувальної, земської акушерської тощо. ![]() Крім ремесла і домашнього промислу, зростала промисловість. Вже у 1810 р. почали діяти міделиварні та металообробні майстерні; згодом відкрито фабрику сірників, чавунно-міделиварний заводи. За 1871-1900 pp. чисельність фабрик і заводів зросла з 79 до 259, серед яких переважали машинобудівні та металообробні (близько 60). Кількість робітників у 1900 р. сягала 12 000. Збільшення промислового робітництва відбувалося за рахунок приїжджих, переважно з неукраїнських губерній Росії. Українське ж життя Харкова розвивалося переважно в освітніх, земських і кооперативних установах. У 1820-ті pp. Харків був важливим осередком українського культурного відродження: тут з’явилися перші видання з мовознавства, етнографії, історії, літературні твори народною мовою. У 1812 р. почав виходити перший пресовий орган в Україні під Росією «Харьковский Еженедельник». Під час революції 1917 року влада у Xаркові була в руках Тимчасового уряду, проте близькість Росії, у якій владу перебрали більшовики, і Донбасу, де фактично вони захопили владу також, та слабкість поміркованих українських сил вирішили долю Харкова. Вже з кінця листопада 1917 р. до міста прибули червоногвардійці з Росії та збільшовизовані матроси з Прибалтики. Вони у спілці з місцевими більшовиками роззброїли війська Центральної Ради та російських антибільшовицьких сил. Після Брестського миру німецька армія й українські війська (серед ін. запорізький полк під проводом П. Болбочана) 19 квітня 1918 р. звільнили Харків від більшовиків. У листопаді 1918 короткочасно владу в Харкові захопили війська Директорії УНР, але 3 січня 1919 р. у місті знов запанували більшовики, і тут діяв радянський уряд України до 25 липня, коли місто зайняли російські білі війська генерала Денікіна, які перебували тут до 11 грудня 1919 року. Після перемоги червоних над Денікіним до Харкова втретє повернувся більшовицький уряд і місто стало столицею УСРР, чим хорьки досі неабияк пишаються. ![]() Проте факт, що Харків був столицею радянської України, помітно позначився на українізації міста. Тільки розгром української культури в 1930-х pp., Голодомор, чистки і перенесення столиці до Києва у 1934 змінили становище Харкова, і він значно втратив зі свого українського характеру кінця 20-х - поч. 30-х pp. Радянська влада перед наступом німецьких військ частину заводів й установ евакуювала, інші підірвала. Після Другої світової війни Харків, великий проміжок часу перебуваючи у прифронтовій зоні, був майже зруйнований. У 1975 р. відкрито метрополітен, який зараз нараховує три лінії. За радянських часів Харків посідав третє місце у СРСР (після Москви та Ленінграду) за кількістю вищих навчальних закладів. Зараз Харків є другим містом в Україні за кількістю населення (близько 1,5 млн). | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]() Площа Свободи
Площа Свободи - найбільший майдан Харкова, що є другим за величиною майданом Європи та одинадцятим — світу. З моменту його заснування (планування — 1923/25, мощення — 1930/31) до 1996 року носив назву Площа Дзержинського. На площу Свободи виходять історичні споруди Держпрому, Харківський національний університет імені Каразіна, Академія імені Говорова (колишній Будинок Кооперації), готель «Харків», будівля обладміністрації та пам'ятники Каразіну та Леніну. ![]() Держпром
Візитною карткою Харкова є будівля Держпрому — перший радянський 13-поверховий хмарочос, пам'ятка архітектури в стилі конструктивізму, одна з трьох харківських висоток, збудована впродовж 1926—1928 років. Споруда розташовується на центральній площі Харкова — площі Свободи. У момент спорудження це був один з найбільших та найвищих в СРСР (за іншими даними, в Європі) хмарочос. Цікаво, що 7 з 12 ліфтів будівлі працюють без заміни з початку експлуатації у 1928 році. Нині в Держпромі розміщений найбільший в Харкові масив офісних приміщень, які орендуються як державними, так і приватними фірмами й організаціями. ![]() Площа Конституції
Площа Конституції — центральна площа Харкова, що виникла разом із заснуванням міста. Кілька разів змінювала назву. Майже кожен будинок на площі є архітектурною пам'яткою. Тут розташована Харківська міська рада та інші центральні міські органи влади. Також на площі розташований британський танк Mk.V часів Першої світової війни. ![]() Дзеркальний струмінь Ще одним символом міста є дзеркальний (або скляний) струмінь - альтанка-фонтан, споруджена у 1947 році. Розташована вона на вулиці Сумській у сквері Перемоги, навпроти будівлі Харківського театру опери та балету. ![]() За бажання подивитися ще щось цікаве в Харкові, пошукайте в Інтернеті інформацію про Парк Шевченка та харківську канатну дорогу... ![]() | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]() Назви клубу: «ХПЗ» (Харківський паровозобудівний завод) – 1925-1946 рр., «Трактор» - 1946 р., «Дзержинець» - 1946-1949 рр., «Авангард» - 1949-1966 рр.; з 1966 року – «Металіст». Радянський період У грудні 1925 року при Харківському паровозобудівному заводі створили футбольну команду. В 1930-х роках центрами футбольного життя України були радянські Харків з Києвом та польський Львів. Харків'яни часто були основою для збірної УРСР, яка успішно грала товариські матчі з іншими республіками, збірна Харкова також була однією з найсильніших в Радянському Союзі. У вищій лізі чемпіонату СРСР виступали місцеві «Сільмаш» (у 1938 р.) і «Спартак» (двічі: 1938; 1941 - першість перервали через війну). У 1935 році команда ХПЗ вперше стає чемпіоном Харкова, в наступному сезоні дебютує у Кубку СРСР. ![]() В 1947 році після успішного виступу в республіканських змаганнях команда під назвою «Дзержинець» дебютувала в чемпіонаті СРСР серед команд класу «Б» і виступала в цьому турнірі три сезони. З 1945 до 1955 року найкращим клубом міста був «Локомотив», який провів 4 сезони у вищій лізі (1949, 1950, 1953, 1954). В 1956 році команда вибула з Чемпіонату СРСР, поступившись місцем «Авангарду», який отримав право представляти Харків на всесоюзній арені. Протягом чотирьох сезонів (1956-1959) авангардовці виступали в класі «Б», а коли в 1960 році відбулася реорганізація футбольного господарства Союзу, їм було надано місце в головному турнірі. На наступний рік харків'яни під керівництвом тренера з Москви Олександра Семеновича Пономарьова та його помічника Віталія Микитович Зуба зайняли 6-е місце - це найвище досягнення команди у чемпіонатах СРСР. Але після ще двох сезонів команда повернулася до нижчих ліг. В 1966 році головним тренером клубу став відомий у минулому нападник і капітан київського «Динамо» Віктор Каневський. Під його керівництвом (1967–1971) «Металіст» (нову назву клуб отримав у 1967 р.) тримався у першій десятці команд першої ліги, але не зумів здобути підвищення у класі. В 1975 р. харків'яни, зайнявши 19-е місце серед 20 команд, опустилися до другої ліги. ![]() У 1977 р. команду почав тренувати Євген Лемешко. Саме з цим наставником пов'язані більшість досягнень «Металіста» у 80-х роках. У 1978 році харків'яни виграють українську зону другої ліги і виходять до першої. За три роки в першій лізі (1979–1981), після 7-го і 3-го місць, «Металіст» вийшов до найвищої ліги, вигравши у 1981 р. першу союзну лігу. З 1982 року команда з перемінним успіхом відіграла десять сезонів у вищій лізі. В 1983 році «Металіст» вийшов до фіналу Кубка СРСР, де у матчі в Москві поступився донецькому «Шахтарю» 0:1. У 1988 році харків’яни знову вийшли до фіналу, де перегравши з рахунком 2:0 московське «Торпедо», здобули Кубок СРСР. «Металіст» отримав право грати в сезоні 1988/89 років у Кубку володарів кубків європейських країн. В 1/32 фіналу був обіграний югославський «Борац» (0:2, 4:0), а в 1/16 харків'яни поступилися голландській «Роді» (0:1, 0:0). У 1989 році «металісти» посіли найвище у вісімдесятих роках 7-е місце у вищій лізі. У 1991 році розіграний останній чемпіонат СРСР, в якому харків'яни посіли 15-у позицію. Загалом, в еліті радянського футболу клуб провів 14 сезонів. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]()
ОСК "Металіст" - багатофункціональний стадіон, місткістю 40003 глядачі, що приймає футбольні та легкоатлетичні змагання. Арена являє собою криту чашу із високими цільними трибунами, не розділеними на яруси та наполовину накритими дахом. Побудований на території колишнього цвинтаря в 1925-1927 роках він завжди був найбільшою ареною міста. З 1979 року і аж до завершення реконструкції до чемпіонату Європи стадіон мав незавершений вигляд. Весь цей час південна трибуна стояла недобудованою, східну ж побудували з нуля в 1998-ому, але через 9 років знесли і перебудували, адже вона не стикувалась з іншими в проекті єдиної чаші. При цьому стадіон не припиняв своєї діяльності. Урочисте відкриття реконструйованого стадіону відбулось 5 грудня 2009 року. В цей день, як це прийнято в Україні, команда господарів програла (Металіст - Оболонь 0:1). "Металіст" прийняв два фінали Кубка України, три матчі Євро-2012 і чотири рази тут грала наша збірна.
![]() Біля стадіону знаходяться дві станцій харківського метрополітену: "Спортивна" та "Метробудівників ім. Г. Ващенка". Вихід з останньої виводить безпосередньо до гостьового входу (сектори 30, 31). Територія стадіону оточена високою огорожею, входи обладнано турнікетами. Шмон на стадіоні досить серйозний, часто сірі витягають з кишень абсолютно все. Але бувають і матчі, коли на гостьовий можна потрапити цілком спокійно. Цього року СБ Металіста попросила заздалегідь надати список всіх банерів, які будуть на гостьовому секторі, а також обіцяла зробити безкоштовний вхід для киян. ![]() Також особливістю арени є те, що часто менти знаходяться на трибунах (хоча на інших стадіонах цього вже давно нема), а при запаленні піротехніки можуть ломитись вглиб сектора разом з беркутом. Ну і вихід з сектору по одному крізь коридор акабів - стандартна фішка. Зараз гостьовий сектор обгороджений сіткою з усіх боків, тому переживати, що щось прилетить в голову не варто. До речі, на секторі дуже мало місця для банерів, майте це на увазі... ![]() | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]()
Хорьки, гандони, м’ясні шльондри - саме так називають фанатів Металіста. Ну, і, звичайно ж, МКГ (Металіст Команда Гандонів) - абревіатура, вигадана дніпрянами, після чого її почали використовувати всі українські фанати. За останні кілька років хорьки пересварились з усіма, з ким тільки могли. Ще буквально 5 років тому на противагу тріаді Динамо-Дніпро-Карпати існував альянс Металіст-Шахтар-Чорноморець-Ворскла. Але спочатку хорі посварились з Полтавою, потім з кротами. Крім того, порвали стосунки жовто-сині і з найбільшими своїми друзями ЦСКА Київ і з запорізьким Металургом. При чому бомжів навіть не попередили про початок війни - просто почали накривати у себе в місті на одному з їх виїздів. По суті, в Україні хорьки підтримують нормальні стосунки лише з фанами Чорноморця і Кривбаса... Натомість з 2010-го року почались активні контакти з двіжухами сусідніх держав: Динамо Мінськ, Ростсельмаш Ростов і московським Спартаком. І якщо з білорусами все якось затихло, то про свої стосунки з м’ясом хорьки намагаються згадувати за кожної ліпшої нагоди, що не може не викликати сміху. Спільний перф МХ і ШД, 2007-й рік: Free Land Ultras + ZaBoys Ultra = Нові імена старої дружби. ![]() Фанати Металіста вважають 1982-й роком заснування своєї двіжухи. Ще з союзних часів у них не склалися стосунки з київським Динамо, але потім ситуація дещо змінилася. З 1992-го ніякої війни більше не було, а в 1998-му було взагалі було оголошено нейтралітет між фанатами Динамо та Металіста. Вся річ у тім, що воювати банально не було з ким: жовто-сині 4 сезони поспіль грали в Першій лізі. На фото нижче домашній сектор Металіста в 1998-му році, часто на трибуні не збиралось і 50 чоловік. На початку 2000-х хорі знову вилетіли в Першу лігу, але цього разу пробули там всього рік. ![]() Ситуація почала змінюватись з 2005-го року - Металіст почав показувати результат і на трибунах з’являлося все більше і більше людей. Дійшло до того, що кількість людей на секторі перевалила за 5 тисяч, утім більша частина була відвертим скамом і ходила на стадіон лише тому, що це стало модним, а трибуна стала практично некерованою. Згадати хоча б легендарного Едіка Уса. Можливо, хтось не застав це епічне відео - ЛІНК. З перформансами у хорів була теж біда - один за одним вони ставали приводами для насмішок усієї фанатської спільноти України. За багато спроб у хорьків жодного разу так і не вийшло зробити нормальне модульне шоу, деякі банери також змушували взятись за голову. Найбільш відомий провал - це банер Forza Metal, який висів на секторах Металіста в 2007-му. ![]() Наприкінці 2010-го року двіжуха розділилась на дві частини: кілька ультрас-груп та ОФ-колективів перемістились на Південну трибуну, залишивши на Півночі весь скам, стариків і проклубну організацію United Kharkiv. На перших порах у Південної двіжухи були серйозні проблеми з правоохоронцями і керівництвом клубу, але досить швидко все залагодилось. Саме хлопці з Південної трибуни почали активно розвивати стосунки з м’ясом і об’єднали кілька груп спільною назвою Секта82. На даний момент досить важко сказати, скільки і яких колективів на трибуні Металіста. Деякі припиняють своє існування, потім відроджуються, інші існують просто для галочки, не створюючи жодних перформансів і не беручи участі в ОФ-подіях. Утім, двіжуха розвивається, і деякі речі у них виходять і справді непогано. ![]() Окремо слід сказати кілька слів за виїзди: зі зміною президента клубу в Харкові почали практикувати безкоштовні виїзди, чого не було раніше, тому кількість виїзного скаму збільшилась у рази, і зараз хорьки в цьому плані цілком можуть змагатись з кротами. ![]() | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]()
Внаслідок зустрічей динамівців із Металістом у кубкових турнірах, в останні роки кияни мали можливість пробивати виїзди до Харкова частіше, ніж раз у сезон. Починаючи з 2009 року, таких матчів було аж вісім, і виїзди були дуже різноманітні та насичені. Розкажемо коротко про них.
2009 рік, березень В цьому місяці Динамо зустрічалося з Металістом аж тричі – з них двічі у Харкові, в рамках чемпіонату та Кубку УЄФА. Обидва матчі були в робочі дні, але навіть на першому, менш важливому з них, киян було понад 200. Добираючись на матч потягом, значна частина хохлів вийшла на станції Люботин, що передувала Харкову, але й тут затримуватись не варто було, бо вже за півгодини «сірі» відреагували на численний десант і підігнали значні сили з Харкова. Традиційний для цього міста жорсткий шмон на вході, дуже непогана злагоджена шиза без мегафона (потрібно зазначити, що на той момент цей атрибут майже завжди був присутній на виїзних матчах). Після другого голу було запалено фаєр, міліція зайшла в середину натовпу забрати хлопця. Його не віддали, і, аби не починати бійку на секторі, міліція отримала наказ відступити. Хлопця таки забрали, але вже після матчу. Вже через 15 днів відбувся, мабуть, найяскравіший виїзд хохлів до Харкова за всю історію – адже дуже рідко такі принципові суперники зустрічаються за рівні євротурнірів. На цей матч гостям було виділено 1500 місць на трибуні, і за 2 дні до гри всі квитки було розкуплено. 100 штук реалізовано в гостьовій касі в Харкові, решту ж продав фан-клуб Динамо. Через паління піротехніки в першому матчі в Києві, керівництво клубу вирішило не організовувати масовий виїзд на автобусах - лише 3 баси було виділено для того, щоб успішно доставити в Харків прапори, банери, барабани та іншу атрибутику, ще 2 автобуси організувала турфірма для київської кузьми, а всі інші 1000 з гаком чоловік добирались із сонячного та більш-менш теплого Києва в дощовий Харків своїм ходом. В принципі, даний крок керівництва лише позитивно вплинув на кількість адеквату на секторі. Заряди на секторах киян розпочались ще за годину до матчу, були проблеми з проносом і розвішуванням банерів, але їх вдалося вирішити. Банери було розвішано в кілька рядів і в кілька шарів, але все одно всі не влізли. Шмон досить серйозний, але міліція просто не справлялась з таким напливом гостей, яким влаштували справжнє болото при вході на сектор. На вихід команд кияни розгорнули величезний ромб з фірмовою літерою «Д», рози і великі прапори під дахом, а далі почалась шиза нон-стоп. На відміну від харківських фанатів, кияни практично не робили пауз між зарядами, з Києва надходили смс типу "Вас чутно просто супер, продовжуйте в тому ж дусі!", а з обох боків харківська кузьма знову і знову підривалась на свист, чуючи неприємні своєму вуху заряди. Перші два голи змусили взятись за голову всіх, і підтримка від того стала ще емоційнішою... Один хлопець навіть не витримав і запустив від розчарування фаєр в зону кутового прапорця. ![]() Кияни забивають перший м’яч, і гостьові сектори спалахують всім, що вдалося пронести, починаються вибухи петард. Вже ніхто не думав, як тушити фаєри, їх просто кидали в міліцію під секторами. Кілька сидушок, що загорілися, таки вдалося загасити. Але практично одразу ж кияни пропускають третій, і тут починається артобстріл з боку харківського «звір’я». Після того, як кільком людям пляшки потрапили в голову, нерви просто не витримали, і кияни почали прориватись на сусідній сектор, щоб розігнати місцевих, попутно було виламано 6 сидінь, але міліція швидко мобілізувалась і втримала натиск. Кияни забивають вдруге, і знову спалахує все, що залишилось. Одразу ж велика частина сектору стає по торсу, а над сектором розгортається полотно «Металіст йде на дно», яке так і не було показано на домашньому матчі влітку. На 90-й хвилині було розтягнуто дві великі текстівки: «Ваш удел - бронза!» і «Нам 1 место и Кубок УЕФА!», а одразу ж після фінального свистка невеличкий напис «Запахло смаженим хорьком!». Після гри футболісти Динамо побігли всім складом до свого сектора. Найбільш емоційними, як завжди, були Мілевський та Алієв. Останній навіть виламав кутовий прапорець і, диригуючи ним, намагався забігти на гостьову трибуну, але його зупинила міліцейська собака. Кияни ще довго стояли на своїх місцях, чекаючи поки господарі покинуть стадіон і махаючи їм рукою вслід. А далі було виконано весь репертуар, який не встигли зарядити під час матчу - починаючи з Гімну і закінчуючи зарядами для залишків кузьми на секторах типу "Первая больница!" і "Где ваш Кубок УЕФА?". На виході зі стадіону гостей вже чекали автобуси, які відвезли всіх на вокзал. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]()
Клуб 100+ знову в ефірі, і сьогодні у нас в гостях одразу дві людини, яким покорився рубіж в 100 виїздів. Причому абсолютно всі свої виїзні матчі вони відвідали разом. Отже, інтерв’ю із Сашею Бородачем та Сніжаною Денисівною...
- Розкажіть, як ви почали вболівати за «Динамо». С.Д.: Вболівати почала давно, а перше відвідування стадіону – 1998 рік, Ліга чемпіонів, «Динамо»-«Ланс», 31-й сектор, здається, був. С.Б.: А я вперше був на матчі «Динамо»-«Ньюкасл» у 1997-му, 2:2 тоді зіграли. - А як ви прийшли на фан-сектор? С.Д.: Я вперше потрапила на фан-сектор на матчі із «Шахтарем», у 2001-му році. Тоді це був 11-й сектор Республіканського стадіону. С.Б.: Я вперше побував в 1998-му. Здебільшого, я ходив на футбол із друзями, але були матчі, які відвідував без компанії, тоді я одразу йшов на фан-сектор, звісно, коли він збирався на матчі. Були такі випадки, коли друзі, побачивши ціну квитка 5 грн. на матч чемпіонату, розвертались і їхали додому, але, на відміну від них, я купував квиток і приходив на фан-сектор. ![]() Пам'ятаю, одного разу на мій квиток приблизно чоловік 15-20 зайшло на сектор. Також був випадок, коли в 98-му на матчі з кіровоградською «Зіркою» зібрався повний стадіон Динамо. На цей матч я привів на фан-сектор своїх друзів. У старих був динамівський прапор, а на стадіон не пускали з древком. Побачивши це, я пішов і виламав гіляку майже свого зросту та проніс її на сектор, простягнувши від взуття через штанину до плеча. Ми причепили прапор, і шиза відразу пожвавішала. Можна сказати, що це була моя перша участь у перфомансі) Випереджаючи твоє питання, скажу, що разом із Cніжаною почав катати за клуб з 2006-го року. Саме тоді ми пробили свій перший виїзд, золотий матч із «Шахтарем» у Кривому Розі. - Тоді дуже активно клуб організовував виїзди, я вас пам’ятаю ледве не як керівників автобусів. С.Д.: Так, я була таким керівником. - А коли ви переключилися на виїзди «своїм ходом»? С.Д.: Це було ще за часів цих автобусів. С.Б.: Так, ми їздили на цих автобусах, але потім вже самостійно пробивали. Наприклад, на виїзди до Львова ми ніколи басом не їздили, ну і взагалі всю Західну Україну пробивали своїм ходом. Здебільшого, це південні та східні виїзди, які були у нас басами в перші роки, де по 18-20 годин їхати доводилось. - Який з виїздів найбільше запам’ятався? С.Б.: Ну багато таких було… Важко виділити якийсь. С.Д.: Перший запам’ятовується, достатньо «гарячий» був. С.Б.: До речі, з нами в автобусі їхав Юра-Петя, який нещодавно помер… Напевно більше запам’ятовуються «двійники», «трійники». - Розкажіть про них, скільки приблизно таких було, про «трійник» розкажіть. С.Б.: Стосовно важких виїздів, варто відзначити Охтирку. А також виїзд до Тирасполя наприкінці вересня 2010-го. Ми пробили «Кримтеплицю», повернулись додому, кинули речі й поїхали до Тирасполя, а потім одразу до Донецька. С.Д.: Двійник, таким чином, вийшов. Найбільш колоритним спогадом був потяг Одеса-Донецьк, важко його забути. С.Б.: А також ночівля на вокзалі в Тирасполі. Після матчу з Шерифом у нас не було ніякої можливості виїхати до ранку з міста, і ми вирушили на залізничний вокзал, мабуть, єдине місце, яке працювало вночі, і де проходив тільки один потяг на добу: Кишинів - Москва. Ми провели у залі очікування декілька годин в компанії двох божевільних бабусь, одна з яких розмовляла з будильником, приклавши його до вуха як слухавку. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]()
07 вересня 2013 року відбувся щорічний осінній Кубок віража. Планували його заздалегідь, тому трохи розкриємо карти: ми хотіли зробити якусь альтернативу комерційному турніру «Євро-фан», щось на зразок футболу «ультра для ультра», без всілякої УЄФАшної шушери та спонсорсько-рекламного лайна. Розсилали запрошення двіжам Жальгірісу (Литва), Верона (Італія), ПСЖ (Франція), Гутник (Польща), Реал (Іспанія) та грекам (солянка, яка тусує під назвою Hellas casual firm) і це, не рахуючи наших дружніх двіжух і союзників по Україні.
Чим ближче підступала дата початку турніру, тим частіше лунали слова вибачень. Інфа була такою, що хлопці не зможуть приїхати - хтось через брак коштів, деякі люди через відсутність загранок, але більшість через свою внутрішню неорганізованість. Єдині, хто одразу сказав, що будуть, були хлопці з краківського Гутника, приватні контакти з ними тягнуться не один рік. У нашому другому друкованому Святославі ви мали змогу прочитати інтерв’ю з одним із лідерів ультри цього клубу, також наші хлопці декілька разів відвідували Краків, саме через це вибір у Польщі припав саме на цей клуб. Підводячи підсумок написаного вище, можемо сказати, що планували одне, але вийшло також непогано.)) Перейдемо безпосередньо до турніру. Участь у ньому взяло 24 команди, грали 5 гравців у полі та один на воротах, кількість замін необмежена. Окрім киян, у заявку на турнір потрапили дві команди з Дніпра, Карпати, Чернігів, Севас, Гутник. Напередодні більше доби лив дощ, тому проведення турніру під відкритим небом було під питанням, але, на наше щастя, у день турніру дощу не було, хоч і було похмуро. Суботній ранок для організаторів та гостей турніру почався з «кьорлінгу», після цього галявина прийняла більш-менш прийнятний вигляд. Розвішування банерів, слова привітань, подяка гостям за приїзд, проголошення назви турніру «Та пох...й / chuliganskie zycie», і гра розпочалась. Як завжди, на наших турнірах ігри проходили у безкомпромісній боротьбі, і навіть у матчах, які нічого не вирішували, хлопці намагалися показати майстер-клас своїм опонентам. Деякі команди дуже класно стартували, але перед самим виходом із групи чомусь губились, інші - навпаки після першої поразки лише набирали обертів, а команди, які були явними невдахами, давали бій фаворитам. Турнір проходив у товариській атмосфері та обійшовся на цей раз без травм. Командою-відкриттям стали хлопці з ХТФ (Туши Базар), адже більшість минулих турнірів хлопці навіть не виходили з групи, а тут їм вдалося не лише вийти у фінал, але й переграти фаворитів турніру - команду Кепіталс. Нагородження та подарунки – це завжди приємно, переможний заряд «ХТФ! ХТФ! ХТФ!» підриває навколишній спокій - Кубок віража-2013 завершено. Після футболу весела компашка з гостями столиці попрямувала на дачу на березі Дніпра, але, як то кажуть, це вже зовсім інша історія. Усі результати турніру можна переглянути нижче...
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]()
Топові та виїзні матчі часто супроводжуються питанням «А піро буде?».
А чи впевнений ти, що знаєш, як правильно застосовувати піро, і взагалі, з якою метою використовується піротехніка? Яка буває піротехніка? Яку краще використовувати? Піротехніка буває найрізноманітніша: петарди, фаєра, дими, ракетниці, стробоскопи, стробо-фаєра, вроцлавські вогні… «Фаєр» (англійський, китайський, іспанський, німецький і т.д.) на сьогодні є найпопулярнішою «цукеркою» серед нас, бо являє собою невеличку, зручну в пронесенні, а також просту та потужну в експлуатації штуку. Мінусом, хіба що, можна назвати його ціну. Італійські та челябінські фаєра більш габаритні, тому їх складніше пронести… Під час використання фаєра важливо не підпалити ним себе та оточуючих. Запалений фаєр потрібно тримати на витягнутій уверх руці та пильнувати за тим, щоб іскри з нього не надто завдавали незручностей іншим. В міру згасання, його слід обережно скидати: розкочегарившись, цей вид піро, як і більшість інших, може спричинити опіки шкіри, псування одягу та речей. «Вроцлавський вогонь». Ставиться на бетон (ні в якому разі не на сидіння) та запалюється. Перед використанням потрібно попередити оточуючих про те, який зараз буде екшн, і щоб на відстані, ближчій, ніж 0,5-1 метр ніхто не знаходився, задля власної безпеки. ![]() «Стробоскоп». Маленька піротехніка, що блимає яскравим кольором. Серед переваг - розмір (а з ним і практичність), вигідне співвідношення ціни та потужності вогника. Використовувати можна, тримаючи в руках - в цьому випадку варто вчасно скинути залишки стробу на підлогу. Догораючи, стробоскоп «кришиться», і тому може падати гарячими шматочками комусь на руки, голову, одяг... Також строб можна зафіксувати на підлозі, але на сидіння його бажано не вмощувати, якщо тільки не ставиться пряма мета пошкодження стадіо. «Петарда». Подібні малі штуки можуть приносити добрячі трабли, тому потребують нечастого та обережного використання. Жбурляння запалених петард на бігові доріжки, людям під ноги, або якісь інші подібні дії оцінюються, як небажані. Бо це може призвести до серйозних наслідків – таких, як пошкодження фанатського майна на секторі, непотрібних розмов із всілякого роду адміністраціями, а також і травм саме фанатів. Тому для спільної користі надмірне використання петард можна вважати забороненим. «Дими» – знаряддя, що не вивільняють багато вогню, але створюють при цьому добрячу димову завісу. Використовувати подібні засоби краще під час усілякого роду маршів. Несанкціоноване ж використання їх на секторі може не тільки зірвати гру, а й зіпсувати фаєр-шоу в цілому. ![]() Де можна придбати піротехніку? Придбати піротехніку можна в різних місцях, бажано це робити у випробуваних на якість та надійність точках. Тому ми рекомендуємо замовляти її в цих хлопців: TNT Sklep. Це перевірені люди, яким можна довіряти. Коли можна палити піро? Чому ми не палимо кожної гри? На наших ресурсах (vk.com/wbc_kyiv, unitedbook.borda.ru) заздалегідь повідомляється про те, палимо ми на конкретній грі чи ні. Перф з використанням піро має на меті продемонструвати масове та якісне шоу. Тому палити 4 поодинокі фаєри кожної гри попросту немає сенсу. На виїздах ситуація, звісно, трохи інакша. Багато чого залежить від ступеня хитрощів та свідомих дій фанатів, а також від активності акабів… Як пронести піро на стадіо? Напружити мозок і увімкнути фантазію. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]() Після історій про маловідомі Динамо з Х’юстона та Панчево, сьогодні ми поговоримо про команду із Загреба, відому на весь світ, у першу чергу, завдяки своїм фанатам. Більшість фанатських рейтингів включають хуліганів Динамо Загреб в ТОП-10 найжорстокіших двіжів світу. І, в принципі, є за що... Футбольний клуб Динамо Загреб було створено в 1945 році в результаті об'єднання трьох клубів: ХАСК, Конкордіа та Граданскі. Динамо є найуспішнішим хорватським клубом, майже постійним чемпіоном та володарем Кубка.
Найбільшим успіхом команди є здобуття Кубка Ярмарок (нині Ліга Європи) у 1967-му році, де у чвертьфіналі хорвати здолали туринський Ювентус. За часів незалежності Хорватії Динамо тричі виходило до групового етапу Ліги Чемпіонів, але всі три рази команда не вийшла з групи. Після розпаду Югославії у 1992 році команда змінила назву на ХАСК—Граданскі. Наступного року клуб перейменували на Кроацію, підкреслюючи таким чином незалежність Хорватії. Проте у 2000 році під натиском фанатів керівництво повернуло клубу його історичну назву. Досягнення команди:
Bad Blue Boys, або BBB - самоназва фанатів Динамо Загреб і найбільше фанатське угрупування. Існують й інші угрупування (наприклад, Udruga navijača Dinama), але вони більше схожі на фан-клуби, ніж на реальний двіж. Датою створення BBB вважається 17 березня 1986 р., але насправді все почалося набагато раніше, ще в далекому 1982-му. У гості до Динамо Загреб приїхав принциповий суперник Црвена Звєзда. Саме в цей день спалахнули перші фанатські сутички між Динамо Загреб і Звєздою. Сталося це на північній трибуні стадіону «Максимір». У цій бійці було поранено 32 людини, і саме з того часу й дотепер північна трибуна «Максиміра» вважається фанатською. ![]() Bad Blue Boys першими почали боротися за незалежність Хорватії. У 1988-му фанати Динамо Загреб приїхали на виїзд до Белграда, де на стадіоні вивісили національні прапори Хорватії. Це бачила вся комуністична Югославія по телевізійній трансляції, белградська міліція заарештувала тоді 200 фанатів із Загреба за «кричущі прояви націоналізму». Але фанатів Динамо це не налякало: кожну домашню гру на стадіоні «Максимір» на північній трибуні звучали все нові і нові гасла за незалежність Хорватії, політика і футбол у Хорватії з того моменту стали єдині. Комуністичний режим ставав слабшим, а Bad Blue Boys набирав величезну популярність серед населення. На матчах із сербами BBB підсилювались фанатами інших хорватських клубів, особливо це було помітно на матчах із найзапеклішими суперниками: Звєздою і Партизаном. ![]() | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Отже, ми знову і знову пишемо один і той самий текст в кінці журналу: команда "Святослав-онлайн" потребує ТВОЄЇ допомоги! Ти можеш надсилати статті, які було б цікаво прочитати іншим фанатам Динамо, а також долучитись до команди "Святослава" на постійній основі. Стосовно допомоги по дизайну пиши Вконтакті юзеру Dexter(лінк), а стосовно матеріалу в журнал - на пошту admin@wbc.kiev.ua До нових зустрічей!
З.І. Передрук матеріалів з даного журналу дозволяється лише з дозволів редакції. Якщо дані якогось абонементу будуть опубліковані в Інтернеті у вільному доступі, доступ до журналу по даному абонементу буде заблоковано. З повагою, WBC. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||