![]() | ||||||||||||||||||||||
Привіт вдруге! За останні два тижні у нас сталось багато цікавого, зокрема нашу команду поповнили два дизайнери і кілька авторів. Тому другий номер вийшов трохи товстішим... А ще ми побували в Ужгороді, сходили в кіно на фільм наших друзяк, відвідали домашню гру із Севастополем, і про це все хочемо розповісти на сторінках журналу. Крім того, найближчими днями відбудуться дві важливі події, які ми не могли оминути увагою. Одним словом, Святослав-онлайн знову в ефірі!
| ||||||||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||||||||
![]()
За останні три роки я був в Ужгороді тричі, тому перший виїзд цього сезону хотілось провести якось оригінально. Прикинув що, куди і по чому, і друзі одразу ж підтримали мій варіант проведення вихідних.
П’ятниця, вечір. Відпрошуюсь з роботи на годину раніше і одразу з офісу прямую на вокзал. Там вже чекають мої четверо супутників з провіантом. За квитками у нас місця біля туалету, а у Н-и взагалі фул-хаус – місце №38. Але на диво наш потяг був чистим та акуратним, вікна відкривались, а з туалету пахло ромашками… Весь вечір так і провели за розмовами про наші майбутні пригоди в компанії кефіру, творогу та бананів. Вранці помічаю, що за вікном вже чудові карпатські краєвиди, туман окутує гори, а потяг прямує поряд з гірською річкою, час від часу заїжджаючи в тунелі та долаючи мости. Від захвату я просто дістав камеру і почав знімати… ![]() О дев’ятій ранку приїжджаємо до Мукачево, там на нас вже чекають ще двоє хлопців. Вони прибули сюди іншим потягом на кілька годин раніше, і за цей час встигли відвідати Замок Паланок (найвизначнішу пам’ятку міста) та облазити там все вздовж і поперек. Невеликий їх фотозвіт дивіться нижче. ![]() Наша ж подорож пролягала в місто Берегово, це 30 кілометрів на південь від Мукачево. Таксисти на вокзалі пропонують їхати з ними за 25 грн з людини, але ми прямуємо на автовокзал. Там квиток до Берегово коштує 10 грн. По дорозі помічаю одну цікаву річ – як вивозять сміття з міста… Біля кожного приватного будинку стоять сміттєві баки однакового розміру, і сміттєвоз просто вивантажує їх в кузов спеціальним механізмом. Прямо, як в Європі… На автовокзалі чекати автобус не довелось взагалі, він проїжджав повз залізничний вокзал, і ми попросили водія пару хвилин почекати прибуваючий потяг. На ньому приїхало ще троє наших хлопців, і в кількості 10 чоловік ми поїхали в Берегово. | ||||||||||||||||||||||
![]() Приблизно 30 тисяч вболівальників прийшло підтримати рідну команду цього вечора. Ще декілька років тому, коли ігри відбувались на стадіоні "Динамо" імені В.Лобановського, гра з таким суперником навряд чи претендувала би на таку відвідуваність. Нагадаю, що "Динамо" вміщує приблизно 17 тисяч, і тоді й мови не могло бути про заповнений стадіон. Зараз ми маємо хоч і не зовсім те, чого б хотілось, але все одно видно, що у киян повертається інтерес до футболу. Стосовно наших трибун, то кількість на них у порівнянні з попереднім домашнім матчем залишилась незмінною. Новинкою порадували хлопці з ЯХ, продемонструвавши банер, який тепер буде представляти їх групу на трибунах країни та за її межами.
Стосовно шизи, то це був, мабуть, один з тих матчів, коли незрозуміло з яких причин у споука прокидається його друге внутрішнє "Я", і він своєю енергетикою заряджає весь сектор позитивом настільки, що навіть із непринциповим суперником сектор видає шизу на 4 з величезним плюсом. Звісно, і чудова гра команди надихала, казкові голи від Чупакабри і Мавпані, велика кількість основних людей на секторі, але ще раз повторюсь, що саме споук зміг зробити цього дня шизу на РІВНІ. Також не може не радувати те, що люди, не чекаючи від когось вказівок, просять пасажирів у червоно-рожевому піднятись на верхні ряди або перейти на інший сектор, щоб не псували візуальну картинку. І вже нарешті дійшли до того рівня, що немає потреби ходити між рядами і виявляти курців. Наостанок, хочемо нагадати, що наступний тур дарує нам виїзд на гру з принциповим суперником у мордорі. Не підведи команду, не осором двіж, усі на виїзд! | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||||||||
![]()
Донецьк розташований у степовій зоні, у верхів'ях річки Кальміус, за 95 км на північ від Азовського моря, оточений невеликими лісами, пагорбами, ріками та озерами. Ця територія була заселена ще з епохи палеоліту, пізніше тут кочували скіфи, сармати, печеніги, половці. В епоху татаро-монгольських завоювань слов'янська людність відступила в більш захищені місця, а ці землі були названі Диким полем. З XVI ст. сюди приходять українські козаки, селяни, які втекли з Правобережної України та Росії.
З ХVII ст. в цих місцях починається видобуток кам'яної солі, будуються перші солеварні заводи. Населення Степової України значно збільшується, цьому сприяло також укладення мирного договору між Росією та Туреччиною. Ще інтенсивніше регіон став розвиватися, коли тут були знайдені родовища кам'яного вугілля. ![]() В середині ХІХ ст. царський уряд залучав сюди приватний капітал, в Донбас кинулись іноземні концесіонери. У 1866 році князь Кочубей отримав концесію на будівництво заводу з виготовлення залізних рейок з місцевих матеріалів. Через три роки він поступається своїми правами 55-річному техніку-металургу Джону Юзу, який до цього керував невеликим заводом поблизу Лондона. Купивши права та орендувавши землю, Юз уклав з державою договір про утворення Новоросійського товариства кам'яновугільного, залізного і рейкового виробництв та залізничної гілки Харківсько-Азовської лінії. Влітку 1869 року Юз оселився на березі річки Кальміус і побудував кузню, яка стала першим підсобним цехом майбутнього металургійного заводу. З Англії на 8 кораблях було привезено обладнання та інструменти, а також приїхало близько сотні фахівців. Разом з будівництвом заводу та шахт влітку 1869 року на місці села Олександрівка виникає Юзівка, або Юзово — «посад зі спрощеним міським урядуванням». Дату будівництва поселення прийнято вважати часом заснування міста Донецька. Вдало вибране місце для розміщення заводу, наявність дешевої робочої сили, бурхливе залізничне будівництво сприяли швидкому розвитку виробництва. У 1899 році почав діяти машинобудівний і чавуноливарний завод, який випускав обладнання для шахт. До кінця XIX століття тут проживало вже майже 30 тисяч чоловік. До 1917 року Юзівка представляла собою містечко однієї компанії, яке по суті було фабричним селищем. Їй належала вся земля і більша частина будинків. Комерційні фірми засновувались і вели свою діяльність тільки з дозволу «Новоросійського товариства». У 1924 році Юзівка була перейменована в Сталіно. У липні 1932 року місто стало центром Донецької області. А з поділом у 1938 році Донецької області на Ворошиловградську і Сталінську, місто залишається центром Сталінської області. До 1941 року в місті знаходилося 223 підприємства союзного і республіканського підпорядкування, 54 — місцевої та кооперативної промисловості, шахти давали 7 відсотків загальносоюзного видобутку вугілля, заводи — 5 відсотків сталі і 11 відсотків коксу. Населення міста становить 507 тисяч чоловік. 26 жовтня 1941 року місто зайняли війська нацистської Німеччини, обласному центру повернуто назву Юзівка, області — Юзівська область. Восени 1941 року німецька адміністрація оприлюднила інформацію про злочини радянської влади. За численними свідченнями очевидців, німці зігнали місцевих жителів на Рутченкове поле і продемонстрували їм нещодавно закопані трупи. Весною 1989 року на території Рутченкового поля під час розкопок було виявлено більш ніж 500 останків жертв терору 1930-1940-х років із простреленими черепами. За даними організації «Донецький меморіал» на Рутченковому полі поховано від п'яти до семи тисяч жертв репресій. Сумні паралелі із київською Биківнею… У листопаді 1961 року Сталіно перейменовано в Донецьк. У місті ведеться реконструкція та модернізація вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної, харчової та легкої промисловості. За новим генеральним планом Донецьк і Макіївка з'єднуються в єдиний масив на березі р. Кальміус. 1970 року ЮНЕСКО визнала Донецьк найбільш озелененим високо індустріальним містом світу, тоді Донецьк називали «містом мільйона троянд». Цей статус місто повернуло в 2009–2010 роках. У квітні 1978 року чисельність населення перевищила мільйонний рубіж — Донецьк приєднався до міст-мільйонників. ![]() Донецьк — один з найбільших культурних і наукових центрів України: тут знаходиться 30 науково-дослідних і проектних інститутів, в тому числі інститути НАН України (прикладної математики і механіки, фізико-технічний, економіки промисловості), 5 вузів (у тому числі університет, інститути: політехнічний, музично-педагогічний та ін.). Театри: опери та балету, музично-драматичний, театр ляльок; філармонія. Також у місті є краєзнавчий та художній музеї, музей історії м.Донецька, телецентр, ботанічний сад. | ||||||||||||||||||||||
![]() Протистояння між Динамо та Шахтарем вже давно стало одним із найпринциповіших в Україні не тільки через війну між вболівальниками команд, а й через натягнуті відносини між керівництвами обох клубів. Приїзд киян до Донецька завжди супроводжувався низкою проблем - в дні матчів на вокзалі міліція вишукує людей, схожих на фанатів. Часто таких людей затримують і намагаються утримати в РУВС до початку матчу. Також у Донецьку розповсюджена практика тихарів - в закладах швидкого харчування, в парках і торгових центрах люди в штатському вираховують групи киян, падають їм на хвіст, і через 2-3 хвилини приїздить машина з Беркутом.
Минулого року, при спробі провести марш до стадіону, міліція оточила точку збору і в радіусі кількох кварталів затримувала всіх киян. Також пам’ятайте, що можна нарватись на групу кротів. Одним словом, перш ніж гуляти містом, подбайте про власну безпеку і зайвий раз не показуйте динамівську атрибутику, аби прогулянка не закінчилась у відділку міліції. А тепер поговоримо про те, що ж, власне, можна подивитись у місті. Бульвар Пушкіна
Лужайки, квіткові клумби, пальма Мерцалова (один із символів міста, копія скульптури, викуваною Мерцаловим в 1896 році зі шматка рейки), 11 кам'яних скульптур композиції «Український степ», фонтан «Річки Донбасу», скульптури, що втілюють промислові галузі регіону. Адреса: бул. Пушкіна. ![]() Парк кованих фігур
Прекрасні зразки ковальської майстерності: скульптурні композиції, альтанки, арки, лавочки. Поруч із кованими скульптурами розташувалася галявина казок, на якій стоять вирізані з липи й граба цільні дерев'яні скульптури казкових героїв. Адреса: вул. Артема, 98, парк за будівлею Донецької міської ради. ![]() Парк культури і відпочинку ім. О. Щербакова
Розташований у Ворошиловському районі, на березі двох міських ставків біля старого стадіону "Шахтар". Займає площу 62 га. Названий на честь секретаря Донецького обкому компартії Щербакова, який обіймав цей пост з 1936 по 1938 р. Центральний вхід в парк - з боку вул. Університетської. Довгий пішохідний міст через 1-й міський ставок здавна вважається найбільш романтичним місцем зустрічей закоханих. За традицією, на знак вічної любові молодята вішають на мосту замочки. У центрі парку Щербакова височить статуя "Добрий ангел миру". Гранітну стелу вінчає золота фігура ангела з голубом в руках - міжнародний символ меценатства. Справа знаходиться новий донецький аквапарк "Аквасфера", комплекс дитячих атракціонів, колесо огляду, роллердром і човнова станція. Зліва розташований головний фонтан парку, а неподалік від нього розбитий найбільший в Україні розарій (в радянські часи Донецьк називали містом мільйона троянд). На набережній нещодавно встановлена фігура синього лева, подарована містом Львовом. ![]() | ||||||||||||||||||||||
![]() Назви клубу: «Вугільники» – травень-червень 1936 р.; «Стахановець» – червень 1936 - 1946 рр.; з 1946 року – «Шахтар». Донецький футбол до створення клубу Першими футболістами на території Донеччини стали британські робітники (переважно валлійці), які приїхали сюди працювати на металургійних підприємствах Джона Юза. Восени 1911 року при заводі Новоросійського товариства (сучасний Донецький металургійний завод) відкрито «Юзівське спортивне товариство», у складі якого діяв футбольний гурток. Команда існувала до 1919 року і була найсильнішою дружиною Юзівки у дорадянські часи. У 1920-х роках честь міста представляла команда клубу імені Леніна, основу якої становили робітники металургійного заводу. Саме колектив клубу ім. Леніна провів перший у Донбасі міжнародний матч – восени 1924 року робітничу збірну Німеччини було розгромлено 5:0. В першій половині 1930-х років лідером міського футболу стало «Динамо», яке успішно проводило товариські ігри з командами інших міст СРСР. Головним суперником динамівців вважали «Буревісник», який виступав на одному з найкращих полів у Сталіно – у місці, де в 1936 році збудовано центральний стадіон «Шахтар». ![]() Створення команди. 1936-1941 рр. До 1936 року першість СРСР проводили нерегулярно і переважно поміж збірними міст або республік. Всесоюзна рада фізичної культури вирішила провести чемпіонат країни між клубними командами, і для колективу зі Сталіно виділено місце у групі «В» (третя за рівнем радянська ліга). Організатором і першим головним тренером команди став Микола Григорович Наумов, який водночас був нападником команди. Офіційний дебют команди відбувся у показовому матчі 12 травня 1936 р. на стадіоні ім. Балицького в Горлівці з одеським «Динамо» (2:3). 24 травня 1936 р. «Вугільники» стартували у чемпіонаті СРСР матчем у місті Казань проти місцевого «Динамо» - поразка 1:4. Головними кольорами команди тоді були червоний і блакитний – поєдинок у Казані гості провели у червоних футболках. В перших іграх колектив було заявлено під назвою «Вугільники» (рос. «Угольщики»), яку згодом змінили на «Стахановець». Весняний чемпіонат 1936 року клуб провів невдало, фінішувавши на 7-му місці серед 8-ми команд. В осінній першості «гірники» піднялись на одну сходинку, зайнявши 6-е місце. У чемпіонаті 1937 року сталінці поділили 2-3 місце (серед 10 команд) з київським «Локомотивом». У 1938 році клас «А» розширили аж до 26 команд, серед яких був і «Стахановець», цей чемпіонат команда завершила на 11-му місці. Наступні два сезони колектив був серед останніх у класі «А»: 12-е серед 14-ти, а через рік 12-е серед 13-ти команд. Вдало розпочала команда чемпіонат 1941 року – після 11 ігор стахановці посідали 5-е місце, але війна, що розпочалася, не дала змогу завершити першість. | ||||||||||||||||||||||
![]()
Клубний стадіон іржавих місткістю 52 187 глядачів було відкрито 29 серпня 2009 року на день міста та день шахтаря. Крім домашніх матчів "Шахтаря", він приймає збірну України (5: +0=1-4; 2-9) та великі розважальні заходи. Назвати його найкращим стадіоном України важко. Наприклад, через кольори сидінь, викладений ними напис "Shakhtar" на одній із трибун, і, в першу чергу, через мету побудови: зомбування населення Донбасу. А от щодо сучасності, то, можливо, він найперший у країні. Щоправда, це тішить кузьмічів середнього класу, але аж ніяк не фанатів.
Арена розташовується у великому парку в центрі міста, через дорогу від РСК "Олімпійський". Зовнішній дизайн нагадує літаючу тарілку, в темну пору стадіон світиться синім кольором, віддаючи данину найвеличнішому клубу України. Гостьові сектори (332 та 333) розташовано на горішньому третьому ярусі за воротами. Навіть звідти за грою можна було б зручно спостерігати, якби не щільна сітка, що захищає поле та кротів на нижніх ярусах від закидування піротехнікою. Сусідні ж сектори відділено прозорою огорожею. Банери можна розвісити на перилах або на вищезгаданій сітці (прийнятно лише для невеликих знамен). ![]() Окремо слід наголосити на правилах поведінки на стадіоні. Існує думка, що вони різні для фанатів різних команд, і для хохлів вони найбільш жорсткі. Шмон: будьте готові, що вас облапають з ніг до голови, і за інтимні місця будуть чіпати в тому числі. Крім того, заборонено проносити на сектор рюкзаки та навіть невеликі сумки - все це просять залишити в камері схову після входу на територію стадіону. Камер, зазвичай, не вистачає на всіх приїжджих, і починаються проблеми. До того ж, аби потрапити до камер схову, необхідно пройти перший кордон, і вже на ньому деякі речі можуть "завернути". ![]() Вхід на гостьовий сектор здійснюється при проході через турнікет по штрих-коду, тобто квиток спрацьовує один раз. Перестрибнути цей турнікет практично нереально, передати другу квиток можливо, але теж непросто. Окремо слід сказати за піротехніку - вас можуть затримати і не допустити до перегляду матчу, навіть якщо знайдуть піротехніку при проносі на стадіон. Якщо ж ви таки запалили - камери дуже чітко ідентифікують таку людину, і на виході із сектора вже буде чекати стюард з роздрукованою вашою фотографією. Затримати будуть намагатись в перерві, або після матчу, буває, що пробують висмикнути із сектора одразу, як вирахують, "по гарячих слідах". За використання піро вам світить бан на Донбас Арені, а також штраф... Але такі дрібниці не повинні вас зупиняти ;). | ||||||||||||||||||||||
![]()
Кроти – найбільш принциповий суперник на футбольному полі, але на трибунах вони рідко складають конкуренцію киянам. Ще на початку 2000-х Шахтар почав возити за собою купу всякого скаму, і з того часу мало що змінилось. Якщо бути точним, то перший масовий вивоз вболівальників Шахтарня до Києва був 7 квітня 2001 року, тоді Динамо спеціально перенесло матч на НСК Олімпійський, був встановлений рекорд відвідуваності в Україні - 73950, який вже неможливо побити. Тоді на стадіоні було близько 25-30 тисяч кротів. Шахтар переміг через упереджені дії арбітра, Жосан був дискваліфікований тоді на довгий термін. Це, мабуть, і було першою ластівкою ненависті до Донецька.
В травні 2002-го року на фінал Кубка кроти знову вивезли купу скаму, а Динамо програло 2:3. Це був перший матч Динамо після смерті Лобановського, а ще через пару тижнів кроти оформили своє перше чемпіонство. Вже тоді досить сильно прослідковувалась ненависть до кротячого бидла, яке ходило по Києву і засирало все на своєму шляху. Що стосується фанатів, то кротам кілька разів пропонували забитись, але вони морозились… А на виїзді в Донецьк в липні 2002-го кияни стрибнули на іржавих, з прогнозованим для всіх результатом. Саме цей день і можна назвати початком війни між фанатами Києва та Донецька. ![]() За ці 11 років було багато цікавого у принциповому протистоянні, кияни кілька разів досить серйозно принижували донецький двіж. В 2004-му на виїзді в Донецьк моб хохлів погнав донеччан прямо перед їхнім стадіоном. Тоді це була ганьба на всю країну. В 2007-му кияни провели ще одну успішну акцію – на секторі кротів прямо над банером Zaboys Ultra (основна фірма донеччан на той момент) було розтягнуто полотно “Мы колхоз, а вы – столица!”. Власне банер ZBU також пішов з життя не своєю смертю. Сталось це в Римі, в лютому 2011-го, група киян їхали на свій матч в Стамбулі і по дорозі заїхала в Рим, де кроти грали з Ромою. Це була одна з найгучніших акцій по віджиманню банерів в Україні. Саме після цього випадку активність банди Zaboys Ultra почала сходити нанівець. Загалом, ZBU була першою і найбільш активною бандою кротів. Створено її в грудні 2006-го і за час свого існування вони встигли провести досить багато крутих перформансів. Також вони досить вдало використовували піротехніку на стадіоні. Але при цьому виїзди Шахтаря завжди були темою для стьобу, адже крім невеликої кількості фанатів на секторі завжди була велика кількість пенсіонерів, працівників шахт і просто бухих сімколузів. Зараз ситуація не сильно змінилась – на виїзному секторі Шахтаря рідко можна побачити достойну банерну лінію та адекватний склад. ![]() В кінці 2011-го у помаранчево-чорних фанатів стався конфлікт з адміністрацією стадіону, також на них сильно тисли правоохоронні органи і фани Шахтаря вирішили бойкотувати домашні ігри своєї команди, при цьому катали виїзди в міру своїх можливостей. Бойкот було припинено з початком сезону 2012-2013 і зараз донеччан можна побачити на кожному матчі. На звичайних матчах домашній сектор налічує від 300 до 500 чоловік, на євро кубки та принципові протистояння підтягується трохи більше народу. З основних діючих фірм зараз можна назвати Север 8 та Underground Gang. ![]() Фанати Шахтаря підтримують дружні стосунки з фанами Ворскли та Чорноморця, серед іноземних двіжів добре спілкуються з фанатами Спартака, колись давно були відносини з шотланською фірмою Supras Paisley 07. Основні ж вороги - Динамо, Дніпро, запорізький Металург, Луганськ, Маріуполь, ну і Металіст. ![]() ![]() | ||||||||||||||||||||||
![]()
Кожного сезону фани Динамо мають можливість виїхати до Донецька мінімум двічі, враховуючи матчі з місцевим Металургом та поєдинки в рамках кубкових турнірів. В цій статті ми розкажемо про наші виїзди у Донецьк на матчі із Шахтарем, які відбулися на «Донбас Арені».
2009 рік, жовтень Це був перший матч Динамо на новій «Донбас Арені», відбувся він у рамках чвертьфіналу Кубка України. Зазвичай, матчі принципових суперників відзначаються запеклим протистоянням не лише на полі, але і на трибунах. На цей раз все було інакше - господарі повністю домінували на трибунах. Сектор киян виглядав дуже сірим. Основну його масу складали активісти фан-клубу, ультрас Динамо в переважній своїй більшості проігнорували поїздку, і на те було кілька причин, основні з яких - будній день і відсутність можливості повернутись до Києва після матчу на потязі. Деякі люди просто не попали на стадіон, бо не подбали про квитки заздалегідь (їх розповсюджували в Києві в фан-клубі при пред'явленні паспорта, гостьових кас в Донецьку не було). Основний актив киян (близько 30 чоловік), який їхав на матч спринтером, весь матч просидів у Ворошилівському РОВД через заміс під стадіоном. Звідси і відсутність нормальної банерної лінії та організації гарного супорту. ![]() 2010 рік, травень Це був крайній виїзд біло-синіх сезону 2009-2010. Єдине, що влаштовувало киян у цьому протистоянні, це тільки перемога! Як, власне, і завжди. По приїзду в пункт призначення більшості вдалося уникнути прийому, спокійно вийти з вокзалу і вирушити гуляти по «посёлку, где нет метро» © Щоправда, деяких хлопців люди у формі затримали, але при великому потоці людей на вокзалі загубитись не склало великої проблеми. Десь о 16-17 годині деякі біло-сині фанати зібралися у місці «Х». Раптом з'являються акаби і намагаються усіх зібрати разом. Як виявилося, вони планували провести киян в оточенні до «Донбас Арени». Почувши фразу одного із старших «та може давай їх усіх до нас на 50-ти летку» (щось на зразок РОВД, як я зрозумів), звичайно, більшість одразу вирішила розійтися. А за півгодини частина хохлів маршем йде до стадіо. ![]() Біля стадіону вже чималий натовп. Досить великий різновид правоохоронців: на конях, на велосипедах. Фан-клуб організував не менше 20 автобусів, тому переживати, що на гостьовому буде мало людей, не доводилось. Щодо шмону, то навіть не знаю, як описати... По вигляду - все дуже ретельно, а на практиці, якщо чесно, нічого особливого. Спочатку обшук проводить міліція, потім тричі - сек’юріті «Донбас Арени» у білих рукавичках. За 40 хвилин до гри досить велика кількість біло-синіх вже у «клітці», відведеній для приїжджих фанатів. Банерна лінія - досить насичена. На кожному стільчику лежить біло-синій динамівський прапорець. Більшість у білих футболках. У декількох місцях присутні пару чоловік із якоїсь служби стадіону, щось на зразок МНС стадіо з необхідними реквізитами для гасіння піро. Скільки людей було на секторі - сказати важко, думаю, не менше тисячі. Заряджали, враховуючи кількість скаму, досить добре. На вихід команд після перерви запалюється кілька фаєрів, димів, стробоскопів та вроцлавських. Варто відзначити, що камери на арені працюють справно. Так, пронесений по частинах текстовик служби стадіону помітили в камери, коли він вже склеювався в єдине ціле на секторі, і змусили його віднести в камеру схову. А за спалення на секторі атрибутики Шахтаря хлопця «закрили» на 3 доби - на виході із сектора на нього вже чекали із роздрукованим фото в руках. Щодо самої гри, то київська команда не показала характеру, віддавши чемпіонство, так би мовити, самовільно. Після фінального свистка Шовковський, Вукоєвич, Михалик та інші дякують трибунам за підтримку. | ||||||||||||||||||||||
![]()
Сьогодні в гостях у нашого журналу один із представників старшого покоління динамівського двіжу, який вже понад двадцять років є активним фанатом «Динамо».
- Розкажи, будь ласка, як ти почав вболівати за «Динамо», коли вперше побував на стадіоні? Я почав свідомо вболівати десь із 1985 року. Мій дідусь прищепив мені любов до «Динамо», до київського «Сокола», він був дуже великим вболівальником. На перший матч мене повів батько, це було навесні 1987 року, ми грали з «Нефтчі»(Баку), здається, виграли 2:1. Самостійно на стадіон вперше я пішов тоді, коли нам на тренуванні (я займався футболом) видали квитки, і ми з хлопцями сходили на матч Кубку УЄФА, це був вересень 1989 року, грали проти МТК з Будапешту. Але ще раніше, восени 1985 року я відвідав з батьком домашку Сокола у Палаці спорту. Грали проти Салават Юлаєв (Уфа). Після двох періодів програвали 0:3, але все одно виграли 5:3!!! Це справило дуже яскраві враження на дитячу психіку :). - Це, я так розумію, був звичайний сектор. А коли ти побував на так званому «фан-секторі»? Це був 1992 рік. Я був вже, так би мовити, «в темі», але у першому чемпіонаті України все було якось дуже сумно, про якийсь сектор взагалі мови не було. А ось вже з другого чемпіонату почали збиратись якісь групки, і вже у березні 93-го була гра з «жидами», ми виграли 1:0, то нас було в 3-му секторі перед решіткою чоловік 50-60, мабуть. Тут я хочу уточнити, щоб всі зрозуміли. Ось ти кажеш «ультрас сектор» - в теперішньому розумінні його не було в ті часи. Є «домашка», ти приходиш, ще хтось приходить, ви бачите, що вас чоловік п’ять, і все – починаємо спонтанно шизіти. А бувало, що немає таких людей – значить, просто сидиш, дивишся футбол. Цікаво, що у 93–95 роках, ми на шайбі та баскеті («Будівельник») частіше збирали більш-менш нормальний по кількості склад для активної підтримки, ніж на футболі. Я не маю пояснення чому, але так було… - Розкажи про свій перший виїзд трохи детальніше. Перший мій виїзд був до Львова, фінал першого чемпіонату з «Таврією», відбувся у червні 1992-го, програли ми тоді 0:1. Це для мене, 13-річного, стало великим шоком. Про сам виїзд нема чого особливо розповідати, сів у потяг, тоді у мами було відрядження до Львова, грубо кажучи, я з нею напросився. На гостьовому секторі було тоді близько 120 чоловік, скоріш за все, то були ще відголоски радянських часів, не пройшло і року після останніх виїздів до Москви, звідти така кількість. Потім ми таку кількість не змогли повторити через півтора роки у Москві. - Чи багато залишилось людей, які починали катати виїзди ще при СРСР, і зараз більш-менш активно продовжують пробивати виїзди? На жаль, дуже мало таких залишилось. З тих, кого я особисто знаю, десь чоловік 10-12 залишилось. Це ті, хто більш-менш регулярно ходить на домашні ігри та пробиває не менше 3-4 виїздів за сезон. Але на якісь важливі виїзди (наприклад, Москва, Донецьк) таких людей збирається в рази більше. Може, я когось і не знаю, хто катав по Союзу, але з 1992-93 років, коли я починав, десь стільки й залишилось. ![]() - Який з виїздів найбільше запам’ятався? Ну тут багато можна розповідати, хоч цілий тиждень :). Виїздів немало було за ці двадцять з лишком років. Наприклад, мій третій виїзд – це «Спартак» (Москва), Ліга чемпіонів 1994 року, ще тільки три роки після розвалу Союзу пройшло, ворожнеча дуже сильна. Не буду все це розповідати, всі розуміють, що таке м’ясо, і що це для нас означає. Виїзд запам’ятався навіть не тим, що закордонний, а тим, що далекий був. До цього були лише Львів та Дніпро. Виїзд до ворожого міста, шлях до Брянська на собаках, потім вдалося вписатись у потяг. Нас троє було, один – це мій друг, з яким зараз продовжуємо ганяти на виїзди. Ще одна людина вже давно не в темі. Прогулянки по похмурій листопадовій Москві. Очікування на наших у юрбі м'ясних біля виходу з метро «Спортівная» перед грою. Десь 70 чоловік на гостьовому. В метро після гри смішні спроби місцевих стрибнути на нас. На вокзалі перемах 1х1 нашого хлопця з московським конем (коні в той день були значно активніші за своїх московських колег). Весела дорога додому в потязі, куди нас менти вписали майже усіх в один вагон. Потім намагання ніжинських ментів дізнатися «кто украл гуся?!» :). Кому цікаво, знайдете в інтернеті докладний звіт мого друга про цей наш виїзд. Думаю, саме тоді, коли я вийшов з московського потягу на платформу київського залізничного вокзалу, я зрозумів, що це назавжди :). | ||||||||||||||||||||||
![]()
9 серпня відбудеться жеребкування раунду плей-офф Ліги Європи, на якому «Динамо» дізнається їм’я свого суперника. Матчі пройдуть 22 та 29-го серпня. Географія можливих суперників «Динамо» досить велика: від Ісландії до Казахстану.
Але більшість цих команд представляють країни, що входять до Шенгенської угоди (надалі для спрощення будемо писати «країни Шенгену»). Так, в минулому році на цій стадії жеребкування з поміж 31 несіяної команди (нагадаємо, що «Динамо» потрапило до когорти сіяних команд) 20 були з країн Шенгену (це склало 65% від усіх несіяних команд). Країни, що приєднались до Шенгенської угоди:
Між цими країнами відсутній паспортний контроль, і перетин кордону між ними не потребує ніякого дозволу. Наприклад, отримана угорська віза дозволяє потрапити також в Італію чи Німеччину, і навпаки. Отже, якщо у вас є велике бажання підтримати улюблений клуб за кордоном, ви маєте закордонний паспорт та трохи грошей і часу, але ще ніколи не стикалися з процедурою отримання Шенгенської візи, і вас вона дуже лякає, то цією статтею спробуємо трохи полегшити вам шлях до мети і розвіяти ваші сумніви. Як тільки стане відома команда (і за умови, що вона з Шенгену), то в першу чергу потрібно планувати маршрут. Оптимальний варіант – це, звичайно, літаком. З Києва до європейських міст прямує така бюджетна авіакомпанія, як WizzAir. Тож заходимо на їх сайт (wizzair.com) і дивимось розклад. Але тут може трапитись така халепа, що у літній період, та й ще за два-три тижні до відльоту, квитки можуть коштувати аж ніяк недешево. Тоді переходимо до наступного варіанту – потяг. Якщо пощастить із жеребом і випаде команда з країни, що має з Україною спільний кордон (як то Польща, Словаччина або Угорщина), то потяг є майже оптимальним варіантом за співвідношенням ціна/зручність. Але не поспішайте купувати квитки на прямі потяги, як то Київ-Будапешт, Київ-Братислава, або Київ-Краків. Зазвичай, ціна на них в одну сторону сягає 1000 грн., якщо не більше. Як показує практика, то найкращим варіантом в такому випадку буде доїхати на потязі до прикордонного містечка (Чоп, Ужгород, підійде також Львів), перетнути кордон на автобусі/маршрутці, і знову сісти на місцевий потяг до потрібного міста. В таких випадках загальна сума, витрачена на квитки, буде в 2-3 рази менша, ніж на прямий потяг. Ще є третій варіант – рейсовий міжнародний автобус, але звертати на нього увагу треба вже в крайньому випадку – важко витримати сидячи 24 години, а то й більше. Якщо ви збираєтесь їхати групою більше шести осіб, то можна орендувати мікроавтобус з тих же прикордонних міст, а може і прямо з Києва. По грошам, мабуть, це буде дешевше, ніж рейсовий автобус, також перевагою буде власна весела компанія, та і маршрут можна прокласти доволі цікавий. Залишається знайти тих 6 бажаючих поїхати в такий спосіб. ![]() Отже, маршрут ви проклали. Тепер ваше завдання отримати Шенгенську візу. Вимоги в усіх країнах Шенгенського простору прописані на папері однакові. Але на практиці, зазвичай, кожне посольство (чи консульство) може виставляти додаткові дрібні умови, які суттєво впливають на отримання візи. | ||||||||||||||||||||||
![]()
Виїзди за улюбленим клубом – саме те, що відрізняє справжнього фаната від диванних "поціновувачів футболу". Адже це не лише можливість підтримати свою команду під час гостьової гри, а й можливість чудово провести час з друзями, мандруючи світом, та побачити цікаві місця. Це незабутні відчуття, які тривають значно довше, аніж 90 хвилин основного часу футбольного матчу, і навіть викликають приємну психологічну залежність, адже кожного року навіть бувалим виїздюкам випадає нагода відвідати разом з командою міста, де вони ще ніколи не були.
Отож, якщо ви ще тільки розпочинаєте свій шлях у фанатизмі, вам у нагоді стануть кілька простих порад, які допоможуть вдало і з користю провести свій час на виїзді, підтримуючи славетний клуб зі столиці України. Amat victoria curam – Перемога полюбляє підготовку У давні часи багато виїздів розпочиналося таким чином – у переддень виїзної гри Динамо фанати збиралися на центральному залізничному вокзалі та, полічивши наявний склад осіб і гроші, вирішували, яким чином добиратися до місця призначення – хто буде брати квитки, хто "вписуватися", а хто вже поїхав "собаками", себто електричками. Але часи змінился, і зараз спланувати та організувати власний виїзд можна, у прямому сенсі, не виходячи з дому. А саме добра організація – це запорука успішного і приємного виїзду. Якщо ти новачок, і ніколи ще не їздив за Динамо в інші міста, то, по-перше, варто дізнатися, як найкраще доїхати до місця призначення. Варіантів існує безліч, аби в них простіше розібратися, їх варто розділити на три категорії: 1. Поїздки, які організовує клуб та різні навколоклубні комерційні турагенції. Це – найгірший варіант для відвідин виїзного матчу, особливо в межах України. Деякі клуби (зокрема, Металіст), а свого часу і Динамо, організовують безкоштовні поїздки на ігри для своїх уболівальників. Але безкоштовним, як відомо, буває лише сир у мишоловці, тож приставати на такі пропозиції не варто, адже це не лише робить тебе залежним від клубу та побажань його менеджменту, а й, у більшості випадків, перетворює фанатський виїзд на формат автобус-стадіон-автобус, завдяки чому втрачається величезна частина позитивних емоцій від власне поїздки. Під охороною міліції тебе доставлять до міста призначення (до стадіону), ретельно обшукають, дадуть вказівки, що можна кричати та вивішувати, а що ні, потім таким самим чином доправлять додому. Останнім часом, особливо після 2006 року, почали з'являтися пропозиції від різних комерційних контор, які організовують поїздки на матчі Динамо. Взагалі, аби організувати собі поїздку по Україні, турагенцію наймати не варто, у випадку ж поїздки за кордон, власноруч організований тур буде і дешевше, і цікавіше. Тим більше, що поїздки по Україні від таких агенцій нічим не відрізняються від тих, які роблять клуби – той самий супровід міліції, та сама "культурна програма", а вірніше, її відсутність, хіба що платять за все це самі уболівальники. Загалом, у світі це нормальна практика серед звичайних "кузьмичів", проте в Україні міліцію не хвилює, чи ви їдете самі, чи вам тур зробила агенція – ласкаво просимо до “фан-зони”, за огорожею біля стадіону, або за 20 км від міста. 2. Поїздки, які організовують Ультрас Динамо та окремі фанатські гурти власним чи замовленим транспортом. Певно, це найкращий варіант для новачка, аби розпочати свою "виїзну кар'єру". Адже їхати ви будете разом із однодумцями, тож весела поїздка вам забезпечена. Крім того, такі виїзди організовують переважно люди вже досвідчені у плануванні маршруту, які знають місто й усі особливості виїзду – "бойовий/мирний", як можуть себе поводити міліціонери, опоненти, що подивитися у місті та по дорозі, де поїсти і т. д. Вартість такої поїздки не набагато перевищує витрати на бензин (переважно організовують автотури – автобусами, мікроавтобусами, легковими автівками), і тому менша, ніж квитки на рейсовий (регулярний) транспорт. Перевагою таких поїздок є і те, що, зазвичай, на Київ фанати вирушають одразу після матчу, що часто важливо для тих, кому треба вранці на роботу чи навчання. У випадку, коли час дозволяє, протягом такого туру можна оглянути щось цікаве по дорозі до місця призначення. Але є й недоліки – під час бойових виїздів та поїздок, під час яких до фанатів Динамо прикута особлива увага міліції, на трасах ДАІ зупиняє усі автобуси/мікроавтобуси, аби під охороною завезти до стадіону або протримати до самої гри десь за містом. Тож, аби без проблем потрапити до місця призначення, фанати вимушені вдаватися до деяких "тактичних хитрощів". Яким чином потрапити до такого автобусу чи "мікробу"? Через знайомих, які їдуть. Крім того, за кілька днів перед виїзними матчами на наших ресурсах в Інтернеті час від часу з’являються об’яви від організаторів про те, що є вільні місця. | ||||||||||||||||||||||
![]()
| ||||||||||||||||||||||
![]()
Кожен з активних фанів, напевно, колись ставив для себе питання: чим для нас є «шиза», і які асоціації виникають, коли ми чуємо це слово. По суті, це не що інше, як скажений процес побажання перемоги команді. Часто у розмовах ми порівнюємо нас із тим «як у них там, в інших двіжах…». Потрібно розуміти, що просто так нічого не відбувається: все, що ми маємо зараз, є наслідком вчинків у минулому. Якщо ми прагнемо найвищого рівня, то для цього потрібно багато чого робити. ![]() Завдяки дисципліні досягається рівень. Вищий рівень досягається завдяки самодисципліні. Наприклад, на секторі людина з барабаном знаходиться не просто так: за відсутності її допомоги виникають такі моменти, як недотримання ритму, неорганізованість, розгубленість та самодіяльність. Все це, зазвичай, заважає створювати те, від чого «закипає кров». В той же час, знати заряди і розуміти, як саме їх відтворювати, не менш важливо, ніж слідкувати за ритмом барабану. Злагодженість усіх залежить від участі кожного. Варто пам’ятати, що не потрібно поспішати із хлопками, запізнюватись із зарядом, забувати про паузи там, де вони потрібні. Треба звертати увагу на резонанс між собою і споукменом, прислухатись до його прохань. Досить трохи подумати, і заряди починають звучати значно краще. Трапляється, що шиза відбувається без барабану (зокрема, на виїздах) – в цьому випадку потрібно слідкувати за швидкістю співу, витримувати ритм, слухати свій «внутрішній інструмент», а також прислухатись до адекватних людей поруч – вони разом встановлять загальний темп заряду. Пам’ятайте, що адреналін, який вирує в нас під час шизи, змушує збільшувати темп, в той час, як вам здається, що ви співаєте, як потрібно. Також варто правильно розраховувати дихання, щоб заряд прозвучав повністю, до кінця. Якщо на секторі відбуваються хлопки, то хлопати потрібно всім, якщо стрибки, то стрибають усі – лінитись тут не треба. Якщо частина людей виконує рухи, а частина – ні, просто псується загальна картина, а ми ж хочемо виглядати на рівні провідних європейських двіжів. Для дівчат, які мають високий голос, корисно слідкувати за тим, чи не виділяється ваш спів у загальному звучанні, як взагалі звучать ваші заряди. Трапляється, що поруч з вами знаходяться люди, які взагалі не заряджають, або видають звук зовсім кволо. Що робити в такому випадку, в принципі, кожен вирішить сам, але всі дії в підсумку повинні звестись до прагнення підтримати команду, в першу чергу, самому, а потім допомогти в цьому іншим. Якщо поруч ваші друзі чи знайомі, яким просто не вистачає знань тексту заряду, підкажіть їм, що і як треба робити. В іншому випадку проявляйте менше самодіяльності, зверніть увагу старших людей на те, що незнайомі вам люди не заряджають. Адже твої добрі наміри у пориві емоцій та пристрастей можуть призвести до небажаних конфліктів на секторі. Врешті, достатньо слідкувати за собою та своїми друзями. Якщо у вас є сумніви у тому, чи вірно ви знаєте заряди, доречно проглянути сайти з їх текстами, переглянути відео, послухати записи, проаналізувати інформацію та працювати над собою, і все буде гаразд. Не можна просто стояти і мовчати, бо «все одно хтось інший зарядить за двох». Вважай, що ти один можеш вплинути на хід гри, намагайся донести до команди свій внутрішній вогонь. Віра в те, що ти робиш, і розуміння того, для чого ти це робиш, неабияк підвищить силу твоїх дій. ![]() Отже, «шиза» являє собою поняття ширше, ніж можна собі уявити, бо вимагає чіткої злагодженості і відповідальності кожного із сотні, і навіть із тисячі. Якщо кожен з нас викладатиметься на повну, віритиме у свою команду, то ми всі разом донесемо наш порив до гравців і допоможемо їм здолати всі перешкоди, знайти в собі додаткові сили та досягти перемоги! | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
![]()
На початку червня наша двіжуха отримала від дніпропетровськіх друзів запрошення на футбольний турнір. 29.06.2013 Дніпропетровськ зустрів нас лютим дощем і купою циган, які одразу заполонили увесь вокзал, ховаючись від зливи. Ми, у свою чергу, спробували декілька разів влаштувати з ними перекличку "Це-еС-КА!", але вони були дуже пригнічені тим, що їм не вдалося змінити назву клубу, і лише понуро опускали голову. ![]() Чекати на вокзалі довго не довелось, і вже через півгодини ми розділились на дві групи, одна з яких відправилась до центру міста, а інша - в гості до нашого соратника, який у такий ранній час зустрів нас, за що йому велика подяка. ![]() Ближче до турніру почалася неймовірна спека. Наш склад на турнір був представлений сімома гравцями, головним тренером і двома дівчатами з групи підтримки. На турнірі, окрім нас, були представлені всі дніпропетровські колективи, дружні Дніпру хлопці з Севастополя та Миколаєва, а також з Республіки Білорусь - вболівальники ФК Гомель. ![]() Описувати наш виступ на турнірі - це єдине, чого дуже не хочеться робити. У групі ми програли усі свої ігри із загальною різницею м'ячів 12-2 не на нашу користь. Перемогу цього дня святкували хлопці з Новомосковська. Через провальну гру на врученні призів ми не отримали жодного подарунку, але хохли не з тих, хто падає духом, і ми нашвидкоруч вигадали дві категорії, в яких ми, без перебільшення, в цей день стали номером один - це найкраща банерна лінія та супорт своєї команди. Звісно, це жарт, але чудовий настрій і веселі посмішки друзів - що може бути кращою нагородою на турнірах, подібних цьому? ![]() Під вечір наш десант перемістився у розкішний дім на берегу Дніпра, де вже у колі близьких друзів ми змогли обговорити глобальні та більш серйозні плани на майбутнє, при цьому не забуваючи про те, що ми, перш за все, приїхали відпочити, і це нам вдалося на всі 100%, а комусь і на всі 200%. Дякуємо дніпрянам за чудовий прийом, кльовий турнір і весело проведений час. К-Д-А! | ||||||||||||||||||||||
![]() Я думаю, кожен школяр знає, що крім київського Динамо, існує Динамо московське, мінське, Динамо Тбілісі. Більш “прокачані” розкажуть і про Динамо Дрезден, Загреб та Бухарест. Насправді ж існують сотні клубів із назвою “Динамо”, і один за одним ми будемо розповідати про кожен з них. Крім того, Динамо – це не тільки футбол, товариство Динамо має команди більш ніж у 70 видах спорту. Отже, буде цікаво… Відомо, що спортивне товариство Динамо утворилось в Москві в 1923-му році, і відтоді команди з такою назвою почали з’являтись у всіх великих містах Радянського Союзу. Після Другої Світової така тенденція поширилась і на країни соціалістичного табору, зокрема, Румунію, Югославію, НДР. Тобто всюди, куди змогла запустити свої руки радянська влада. Але сьогодні ми поговоримо про команду Динамо Х'юстон (США). Здавалось би, якого біса команда з такою назвою робить в буржуазній Америці? Спочатку я думав, що це справа рук якихось гастарбайтерів, які звалили на заробітки і дико тужать за своєю ненькою. Але все виявилось значно цікавіше – команда знаходиться на провідних ролях в США, зараз вони займають 5-те місце в чемпіонаті, а в 2006-му та 2007-му роках взагалі були чемпіонами США. Точніше сказати, володарями кубку MLS. Тож, поїхали…
Дата створення команди Динамо Х'юстон - 15 грудня 2005 року. Клуб був заснований після того, як гравці та тренери команди «Сан-Хосе Ертквейкс» переїхали з Каліфорнії в Техас у зв'язку з тим, що власнику клубу не вдалося побудувати в Сан-Хосе новий стадіон. Отак от, взяли і переїхали - це ніби, як шавки переїдуть грати в Бориспіль, тільки там відстань 3000 км. 25 січня 2006 року було оголошено нову назву команди - «Х'юстон 1836». Обрана назва відносилась до року заснування міста Х'юстон. На новому логотипі команди «Х'юстон 1836» було зображено силует генерала Сема Х'юстона, одну з найважливіших історичних постатей в історії Техасу, саме він і дав місту своє ім'я. Однак, незабаром вибрана назва стала викликати політичні протести серед місцевих жителів латиноамериканського походження, які пов'язували 1836-й рік із закінченням техаської війни за незалежність, після якої Техас був анексований від Мексики. У зв'язку з тим, що латиноси становили вагому аудиторію команди, ліга прийняла рішення змінити назву. Було вибрано інше ім'я, «Динамо» («Дайнамо»), на честь енергетичної промисловості Х'юстона і попередньої команди «Houston Dynamos» («Х'юстон Дайнамос»), що існувала в місті у минулому. Отакі от пироги. Досягнення:
А тепер про цікаве – про двіжуху Х'юстона. Одразу скажу, що у виборі Динамо для журналу ми не орієнтуємось лише на праві двіжухи, якщо за якесь Динамо вболівають шавкани – так і будемо рубати правду-матку. Фанати Динамо Х'юстон вважаються одними з найбільш активних на трибунах в США. Офіційно Динамо підтримує стосунки з чотирма фанатськими організаціями... ![]() | ||||||||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||||||||
Команда "Святослав-онлайн" потребує ТВОЄЇ допомоги! Ти можеш надіслати статті, які було б цікаво прочитати іншим фанатам Динамо, а також долучитись до команди "Святослава" на постійній основі. З приводу допомоги по дизайну пиши Вконтакті юзеру Dexter 73 (лінк), з приводу матеріалу в журнал - на пошту admin@wbc.kiev.ua До нових зустрічей!
З.І. Передрук матеріалів з даного журналу дозволяється лише з дозволів редакції. Якщо дані якогось абонементу будуть опубліковані в Інтернеті у вільному доступі - доступ до журналу по даному абонементу буде заблоковано. З повагою, WBC! | ||||||||||||||||||||||