![]() | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Привіт, скіни! Знову настав час згадувати знайомі літери і гортати кольорові картинки. Адже зараз, от прямо зараз в світ виходить 15-й номер нашого фанатського онлайн-журналу. Цього разу ми вирішили викинути з номеру всі інтерв’ю, статті та анонси і порадувати вас концентрованою підбіркою звітів. Сезон у нас насичений, тому матеріалу вийшло до біса багато і на різний смак. Один звіт взагалі доручили писати картонному чоловічку, для якого поїздка в Кіровоград стала першим пробитим виїздом. Але давайте по порядку: Зірка Кіровоград на виїзді, Чорноморець вдома, виїзд до Зорі в Запоріжжя, поїздка в Португалію на Ріо Аве, вдома Волинь, на виїзді в Кубку Карпати, і дві феноменальні домашки - Стяуа та Шахтар. Це був список ігор Динамо, про які ви зможете прочитати. Окрім цього ви побачите звіти про осінній Кубок Віража і про пригоди хохлів в Білорусі. А ще ми завели спеціального кореспондента в найбільш кривавому навколофутбольному місті світу - Кракові. І тепер маємо ще й статтю про його похід на матч Гутнік Нова Гута - Унія Тарнув цієї неділі. Одним словом, приємного читання і фоток гортання!
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]() Здрастє, пацанове! Звать мене Льоха, но всі знають мене по погонялу Свідєтєль. Сам я із Фрязіно, но вот уже майже год, як живу в Україні. За цей год я і мову трохи виучив і от бірьозок відвик. Так от, минулого ноября, чи то листопада по вашому, приїхав я погостить до дальних родичів в Глеваху, а тут як понеслось... Одним словом, остався я жити на Майдані, борщ з бутербродами кушати да кірпічі в мусоров продажних кидати.
![]() І тоді на Майдані познакомився я з пацанами з ультрасов. Хороші такі пацани, вони мене коктейль Грушевського навчили колотить і даже один раз на сафарі взяли. На гопоту охотились. Ото двіжував я з ними, даже втянувся в компанію, і прігласили вони мене якось пойти з ними на футбол. Людоньки, то було нєчто - повний стадіон оголтєлих тєл, куча оцих огнєй їхніх, флаєров тоість, а мене ще й на руках носили. Емоції непередаваємі. ![]() Но пацани сказали, шо то всьо хрінь собача, нада їхати на виїзд - настоящі емоції тільки на виїзді. Я довго мявся, стрьомно таки. Но потом такий думаю, шо я совсєм не фраєр штолі, пацани їздять, і я поїду. На том і порішали, сказали пацани, шо возьмуть мене з собой в Кіровоград. Я ще не знав, де той Кіровоград є, но нюхом чуяв, шо далєко. За день до виїзду пацани загрузили машину - 200 білих флажків і 200 синіх, ще туди впихнули барабан і посадили мене в багажнік все те діло стерегти цілу ніч. Ну мені не складно, стерегти - не мішки носити. А під утро ми поїхали. Шофер пригнав машину до якоїсь станції метро, кажись Пизняки вона звалась, де загрузились всі інші пацани. Сім душ, ну і я восьмий в багажніку. ![]() Їхали не бистро, але не зупинялись ніде, поки я не захотів в туалет. Тоді вони знайшли круту таку мєсность, де сіно складають в таблєтки. Там я і відлив. ![]() Поїхали дальше, скучно було без шансона, пацани якусь свою музику слухали, а потім всі заснули. Всі, крім мене і шофера. Так і доїхали до Черкас. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]()
До цього рішення йшли дуже довго, але втілили його в життя, по суті, миттєво: на матчі з Чорноморцем в перші 10 рядів перестали пускати дівчат і юнаків до 16 років. З одного боку рішення можна назвати відносно м’яким - є досить багато бажаючих загнати дівчат під дах верхнього ярусу, або взагалі змусити покинути сектор, як це зробили нещодавно Карпати. А віковий ценз нижніх рядів збільшити, або взагалі замінити на формулювання "фьорстлайн - лише для основи". З іншого ж боку політика WBC завжди була досить демократична і спиралась на принцип "малі виростуть і будуть давати жару" і "вони фанатіти не заважають", тому поки буде так: перші 10 рядів для активного ядра, решта - для менш активних фанатюків.
На матчі з Чорноморцем давав жару барабанщик, споукмени не відставали (їх було двоє, замість всім звичного К-рі). Був і другий барабан - робочий... Відтепер він активно прописався на наших секторах. І що вам сказати, був і результат - адська шиза, принаймні внизу сектора, шалений драйв і багато позитивних емоцій. Так-так, ще забув про адські слеми. Цього разу вони набули взагалі загрозливих для здоров’я пересічного фаната масштабів. А після них можна хоч бюро знахідок відкривати, хоч ломбард... З візуалки нічого не готували, але непогано виглядав сектор в розах, хоч і мало, дуже мало роз на секторі. Одним словом, нововведення себе виправдало на всі сто, принаймні на цьому матчі. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]() На дворі чергова осінь. Зміна ритму життя, маршрутів, нові плани і задачі… Інколи натяки долі вказують на те, що в твоєму житті за межами «матчдей» до холери питань. А ти ті питання все одно вирішуєш, тим самим кажучи: «я не можу не бути там». І гроші, і робота/навчання/сім’я, інші трабли… А наступної миті тебе вже несе туди, де незабаром гратиме легендарний клуб.
Є така болячка, «прокрастинація» зветься. Звичка відкладати все до останньої миті. Звісно, настав момент, коли квитки на тяги закінчились. Відмовки від поїздки не на часі. Отже, це буде весело. Для автора цієї розповіді автостоп мав стати відкриттям… Через певні обставини, такий спосіб мандрівки сприймався мною виключно в далекій перспективі. Допоки квитки, гроші і ми виявились окремо. Ну o.k., втрачати нічого, «якось же наші добираються». Бажання назбирати пригод на «голову» перемогло, дідько б тому бажанню. Але по порядку. ![]() То були другі вихідні прийдешнього вересня. Не одразу зрозумівши, чому прокинувся мій сонний мозок, де я, і якого біса ще майже ніч, починаються збори… Вмитись. Сніданок, кава, новини, позіхнути і на вихід. Зранку на автостраді в напрямку Запоріжжя трохи зимно - пара з рота і туман в голові. Прямуємо до таблички обабіч дороги, яка сповіщає про виїзд з Києва. Десь далеко, де траса вливається в небокрай, світанок: неповторний золотавий колір неба… І два тіла зі шматком картону намагаються спіймати долю трошки далі, ніж ми. Конкуренція, бачте. Але варто зазначити, для того, аби зловити першу автівку, ми не напрягались взагалі. Водій практично сам знайшов нас, поцікавився, куди ми прямуємо, і люб’язно погодився підкинути наш скромний десант до Решетилівки. То був джип з цікавими візерунками на дверцятах та м’якими іграшками всередині. Колишнім його хазяїном був такий собі Плющ, популярний в неіснуючих колах депутат. Водій виявився цікавим співрозмовником, хоч із деякою мірою суперечливими поглядами на окремі сторінки історії нашої величної нації. ![]() Згодом зробили привал у Пирятині, недалеко від місця, де проходили зйомки х/ф «Королева бензоколонки». З краєвидом на єдину вежу, що лишилась на згадку від зйомок фільму, смакуємо пригощання - каву і тістечка. Уява мені малювала картини, як ця місцина виглядала роками раніше. ![]() Порівнюючи цю мандрівку, наприклад, із виїздом в Харків рік тому, можна сказати, що в цей раз погода видалась чудовою. Торік приблизно на цю саму дату під нічною харківською зливою нас насилу зігрівали куртки. Сонячна дорога, хороший настрій та цікаві розмови все більше навіювали ілюзії мирного часу, що стрімко розбивались о бронетехніку, яка траплялась по дорозі. З якогось тактичного дива, військова техніка, переважно, прямувала на Київ, а не навпаки. Також повертали в реальність новини з радіоприймача, які кожен водій, що нас підвозив, робив гучніше… | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]()
Жеребкування Ліги Європи я знову дивився на кухні свого офісу, як і кілька попередніх разів. Колеги з інтересом спостерігали, як я трохи нервую - вирішувалась доля осінньої відпустки з трьох частин. Дуже хотілось ближніх виїздів - Чехію, Словаччину. Але ще більше хотілось Португалію. Я був на виїзді в Порту вже двічі, але це місто мені настільки запало в душу, що хотілось потрапити туди ще раз. І не мені одному, від всіх, хто бував там попередні рази, я чув лише бажання повернутись. Тож коли випало грати з Ріу Аве, багато знайомих із сектора зраділи і збирались пробивати цю подорож. За нашими розрахунками виїзд мав припасти на початок жовтня, якщо проводити аналогії з попереднім сезоном. Але УЄФА підсунуло свиню, і виїзд в Португалію стояв першим туром в календарі. Більшість хлопців не встигали зробити собі візу, а за два тижні до гри знайти переліт за адекватну ціну було досить проблематично. Я шукав найрізноманітніші варіанти, і один маршрут мене таки задовольнив - пересадка в Барселоні туди і назад. Подзвонив ХХ: ну що, їдем? 4 перельоти майже 300 євро, дорогувасто якось... Але ХХ довго не думав, він хотів їхати і швидко звів мої вагання нанівець.
Єдиний нюанс, який мене насторожував - це малий час на пересадку між рейсами. Ніколи не беріть на трансфер менше 4 годин - наставляли досвідчені виїздюки, а у нас було півтори години по дорозі туди, і година десять по дорозі назад. В принципі, повинно вистачити, але можуть бути нюанси. "Значить, будем ригати" - сказав ХХ, тобто швидко бігати по аеропорту. І ця фраза стала таки фразою виїзду. За день до вильоту з’ясувався ще один нюанс - у нас різні термінали, між якими більше 5 кілометрів, я на це не звернув увагу при купівлі квитків. "Будем ригати" - спокійно повторив ХХ. О четвертій ранку середи ми прибули в аеропорт Жуляни. Рейс мала здійснювати компанія Vueling, якою я летів вперше. І, чесно кажучи, вона справила приємне враження. Єдиний момент був мені незрозумілим - ми вилетіли раніше запланованого, в квитках значився час вильоту 06:00, але вже в 05:40 літак котився по бетоній смузі аеропорту, а в 06:00 ми вже летіли над сонним Києвом. Відповідно і приземлились ми на кілька хвилин раніше запланованого, але розслаблятись було не можна, кожна хвилина була на обліку. Обганяючи заспаних пасажирів, ми з ХХ першими вскочили на паспортний контроль, так само швидко забігли в автобус, що курсує між терміналами. Черга на проходження багажного огляду була теж невелика, тож всі пересадочні операції ми здійснили за 20(!) хвилин. І у нас лишалось ще більше години до відправлення рейсу, можна було спокійно поснідати домашніми бутербродами. Другий переліт пройшов без зайвих пригод, і вже в 11 ранку за місцевим часом ми ступили на португальську землю. Прогноз погоди передавав дощі всі три дні нашого перебування в Португалії, але по прильоту ми побачили лише хмарність без опадів. Поки розбирались з картою місцевості, до нас підсів місцевий діаспорянин, почав розпитувати, що ми і куди, він приїхав зустрічати літак з командою, яка мала прибути через дві години. Нам чекати стільки було не цікаво - сіли на метро і поїхали в центр міста. Для цього вирішили придбати денний проїзний за 7 євро, це нам дало таки можливість зекономити кошти на пересуванні. В центрі одразу поїхали до знаменитого мосту дона Луіша - однієї з найбільших окрас міста, звідки відкривався чудовий краєвид на Порту. ![]() Заселення в хостел було о 15:00, тож ми мали кілька годин поблукати вуличками. Страшенно хотілось їсти, а ще в аеропорту діаспорянин порадив нам спробувати бакаляу - традиційну місцеву страву, тож коли побачили цей напис на рекламі гаштету - вирішили зупинитись спробувати. Бакаляу виявилась звичайною смаженою рибою, нічого особливого. Хостел виявився ще тою дірою - кімната на 10 чоловік, не дуже привітна дівчина на рецепції і непрацюючий в кімнаті wifi. Тоді ми ще не знали, що сніданок виявиться теж більш ніж паршивим. Скинувши речі, вирішили їхати на океан. На той час від хмарності не лишилось і сліду, і нас радувало яскраве сонце. До океану можна дістатись різними способами, ми вирішили їхати на метро. Прибувши туди, зрозуміли, що дмухає дуже і дуже сильний вітер. По суті, пляж був призначений для серфінгістів, і їх тут було багато. А разом з ними віндсерфери, кайтсерфери, кайтбордери у воді та лендкайтери і кайтбаггери на пляжі). Але нам з ХХ хотілось скупатись, що ми успішно і зробили. Не знаю, чи там дозволено купання, але окрім нас ніхто у воді не плавав, хоч і температура океану була градусів так 20. При холодному вітрі і високих хвилях вилазити на берег не хотілось. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]()
Матч 7-го туру Динамо - Волинь наш сектор розпочав з 14 хвилин тиші на честь Андрія Гусіна, який трагічно загинув. Колективним рішенням WBC було узгоджено, що на цей матч не буде і традиційної банерної лінії. З позитивних моментів: порадував на цей раз вихід наших футболістів, які на знак солідарності з армією були вдягнуті у тематичні футболки, велика їм повага, що так само не залишаються осторонь. Для тих, хто не слідкує за життям команди, то можу сказати, що одними футболками справа не закінчується. Деякі з наших футболістів вже не один раз відвідували військові шпиталі та допомагали пораненим, але давайте перейдемо до гри.
На трибуні вже звична посередня шиза, без якоїсь родзинки, потроху підтягуємо та слідкуємо за нашими правилами поводження на секторі, в деякій мірі зроблений крок на їх втілення виправдовує себе. На матчі були присутні двоє наших хлопців, які змогли вирватись з військової лікарні, адже їх поранення не настільки важкі. Їм була передана грошова допомога, яку ми зібрали на нещодавньому турнірі з футболу. Третій наш хлопець ще у важкому стані, тому більшу частину суми із зібраних грошей ми перерахували його мамі на банківську картку. Один з цих поранених - хлопець з колективу VIVA KYIV, які нещодавно відсвяткували 8-річчя та прийшли на сектор у відповідних розах. У цьому звіті хочу звернути увагу і на численний десант волиняк, які активно долучались до перекличок та цілком яскраво виділялись на гостьовому секторі, адже серед приїжджих фанатів, я маю на увазі чемпіонат України - це, на жаль, велика рідкість. Дуже багато похвальних слів можна було б написати про саму гру на полі, аби не ті два матчі, які чекали нас попереду, тому, через вже відомий результат, це втрачає будь-якій сенс. Побачимось на трибуні. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]() Нова система жеребкування в Кубку України звела нас із нашими друзями – львівськими Карпатами, а отже і цього року Кубок не Львову, а Києву! Оскільки тепер на етапі 1/8 переможець визначається з двох поєдинків, то перша гра відбувалася на полі несіяної команди, а значить – черговий виїзд у місто Лева.
Коли за рік по 3-4 рази буваєш в одному місті – дуже складно придумати, чим зайняти себе до матчу. Так склалось, що саме на виїзд у Львів всі їдуть якось окремо, і у всіх різні побажання, як вбити півдня. Мені довелось проводити екскурсію другу, який захотів вперше побувати у Львові, вперше сходити на футбол і вперше побувати на виїзді, тому витрачати день на посиденьки в кнайпах був не наш варіант. Потяг прибував аж о 5-й ранку, і всі кафешки з прийнятними цінами ще були зачиненими, тому було вирішено одразу ж здійснити підйом на Замкову гору і зустріти там схід сонця, щоб потім встигнути на відкриття Пузатої хати. Групкою в 5 чоловік під різні спогади з минулих виїздів піднялися наверх, де вже було достатньо хохлів, і всі чекали того ж, що й ми – де б поїсти в таку рань і холоднечу. Спостерігаючи, як сонячні промені не поспішають виповзати з-за хмар і згадуючи різні приколи, вирішили трохи зігрітися віджиманнями. Врешті-решт, нам набридло чекати, і ми пішли вниз, де не було сильного вітру. Наостанок хлопці на камеру впіймали створіння з потойбічного світу, і потім ще півдня реготали з найвдалішого кадру. Під Пузатою хатою, як завжди в день виїзду, черги, тому одразу по відкритті ми пішли за сніданками, і так само швидко їх запхали в себе. Далі ми знову розділилися. Частина пішла в Майстерню шоколаду спати на м’яких пуфиках, а я продовжив екскурсію. За декілька годин ми побували майже в усіх визначних точках, і пішли відпочивати до інших у майстерню. Замовивши собі набір-мінімум, влаштувалися позручніше і відпочивали. Через деякий час до нас в залу забігає натовп у білих халатах, і головний з них – шеф-кухар, каже, що у них сьогодні майстер-клас, і вони мають всіх обмалювати шоколадом. Здійснивши цю процедуру під зауваження «лий побільше», він додав, що шоколад можна знімати лише язиком.. але, падлюка, консультанток покликати відмовився) Тому ми його правило порушили. Втомившись відпочивати, вирішили піднятися на ратушу, адже бажаючих виявилось достатньо. Здійснивши цей непростий шлях по вузеньких коридорах із жирними тітками, що ледь повзуть вверх, а вниз іще повільніше, пішли у Зеник, де сиділа ще частина наших хлопців, поїсти перед матчем. На вході до сектору, як завжди, купа львів’ян, які намагаються безкоштовно зайти на стадіон, і, як завжди, трохи тупуватий шмон. Зайшовши на сектор, я зустрів знайомого зі Львова, який за 15 хвилин біганини допоміг нам роздобути 2 барабани, за що йому окрема подяка (до речі, також подяка хлопцям, які зробили нам нові барабанні палички). Фанати Карпат підготували доволі непоганий перф із великою кількістю піротехніки та силуетом міста, з написом «Настав час підняти кубок». На 4-й хвилині Лукаш Теодорчик-Голеодорчик забив перший і єдиний м’яч у цій зустрічі, і далі гра проходила доволі мляво, як і шиза на гостьовому секторі. На секторі киян теж достатньо піротехніки та спалений комуняцький прапор. З приїздом пана Д. на початок другого тайму все змінилося, і пішли заряди нон-стоп. До кінця матчу з хлопцями так позривали голоси, що не пам’ятали, коли раніше таке бувало. По закінченні гри мені довелось затриматись, щоб віддати назад барабани. Далі, наздогнавши хлопців, пішли сидіти з львів’янами в Гасовій лямпі. Час за розмовами минув досить швидко, і довелося викликати таксі, щоб встигнути на потяг. Назад у вагоні вписки, тупа провідниця та холоднеча, але найкраще відчуття, коли після виїзду приїжджаєш додому, і розумієш, що ще неділя! | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]()
Хо-хо-хо... Як же ми скучили за груповими етапами європейських кубків. Хто б що не казав, але це точно інший рівень. Який би суперник не був, але на ці ігри йдеш з трохи іншим настроєм, та і робочий день у ці години очікування перетворюється на суцільний погляд на годинник та думки в голові, коли вже настане час зриватись на стадіон... Так само було і цього разу. Після чудового старту в Португалії та цікавої домашки з Волинню всі передчували, що на полі буде справжній бій, але що матч перетвориться на таку виставу... Мабуть в кращих снах я собі таке навіть і не міг уявити, коли командою керував Блохін. Нехай Володимирович мене вибачає, але так воно і є.
Півгодини до початку, всі, хто треба, вже на трибуні, навколо купа знайомих облич, в очах споука помічаю, що він сьогодні у доброму настрої і готовий видавати справжній РІВЕНЬ. Перед трибуною снують делегати хУЄФА та наш офіцер безпеки. За декілька днів до нашої гри матч у Львові між Шахтарем і Порту наробив багато галасу у ЗМІ через банер, який вивісили кроти/леви. "UEFA - we care about Russia" ("УЄФА - ми піклуємося про Росію"). Тому перед матчем нашим були дзвінки від клубу з настановами, щоб подібний банер ні в якому разі не був помічений на нашій трибуні. Ми, звісно, дослухались до прохань клубу і банеру "UEFA - we care about Russia" не робили. Ми дотримались свого слова.))) Але пройти повз події щодо кримського футболу та ситуації навколо цього - це було поза межами нашого розуміння. Засунути голову в пісок і не помічати, як зливається Крим та футбол у тому числі в угоду окупантів, ми не могли. Ініціативними людьми з нашого сектору на початок матчу були підготовленні текстівки: "UEFA values gazprom's money higher than own rules" ("УЄФА цінує гроші Газпрому вище ніж власні правила") та "Crimea is Ukraine"("Крим - це Україна"). Вони були спрямовані на те, щоб вказати чиновникам з УЄФА, як вони нехтують прописаними правилами зі свого статуту та без жодних нарікань і штрафів продовжують закривати очі на виступ кримських команд в російському чемпіонаті. Звучить стартовий свисток, споук починає, а далі все йде, як по маслу, як на трибуні, так і на полі. З кожним гострим моментом шиза лише набирає обертів та не лишає байдужих на наших секторах. Візуально сектор в цій грі не блищав, а ось голосова підтримка і віддача трибуни відчувалась. На початку другого тайму "золотими" медалями були нагородженні переможці футбольного турніру, який нещодавно пройшов в Конча-Заспі. Дякуємо за ініціативу нашому фотокору. Він зрозуміє, що ми маємо на увазі. Другий тайм, це було суцільне видовище, яке Олімпійській не бачив вже дуже давно. Давайте залишимо футбольну аналітику для відповідних ресурсів, але на такий футбол дійсно приходиш, як на свято. Настрій на секторі був відповідний, всі розуміли, що вони і є тим 12 гравцем, та викладались по повній, без наганяю та постійних зауважень від споука. Щодо гостей, то вони були представлені в мізерній кількості, як для країни, яка має потужну ультра-сцену, та і відстань між містами досить мала. Здивувала присутність лише представників "Peluza Nord", чому цю гру не відвідали хлопці з "Peluza Sud" румуни не змогли нормально пояснити навіть на ультрас-тіфо. До речі, за декілька годин до гри, біля стадіону ~25 представників Динамо (WBC) випадково натрапили на ~15 хлопців з Бухаресту та пояснили їм, що в країні, де зараз йде війна, краще проводити свій час в готелі або взагалі не приїжджати на гру. Тепер у будь-якому випадку нас чекає дуже цікавий виїзд в Бухарест у грудні, наші хлопці збираються його пробивати, а ТИ з нами??? | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]()
Півтори години до матчу, а ми вже на стадіоні з усіма нашими клумками - якійсь ящики зі стафом новим (поб’ємось об заклад що за півгодини все розметуть?), колонки, барабан, палки для прапорів. Народ потроху підтягується. О, тут журналісти просять познімати підготовку до гри. Який канал? По ходу Новий, хоча я хз, я цю фіфу на підборах ніколи не бачив раніше. Ще й інтерв’ю хочуть. А чого я? Може Тарас? Чи Коря? Що, серйозно більше ніхто не хоче на камеру пару слів сказати? Ну тільки не заважайте тоді...
Так, барабани налаштували, дівчат в нижніх рядах нема. До речі, палки для розтяжок всі розібрали, а люди все підходять і питають, треба буде докупити. Отого в червоній кофті попросіть кофту зняти... а він і сам знімає. І перший ряд не займайте. Взагалі. Перший ряд для барабану і людей з прапорами! На 41-му хай, що хочуть те і роблять, а тут не займайте, нєфіг на перилах лежати, як морські котики. Тут якийсь білорус хоче щось повісити на банерну лінію. З якого клубу? З якого ти клубу? А, просто прапор - без питань, білоруси нам брати. Ну що, понеслась! А нас сьогодні дофіга... Давно стільки народу на НСК не було, тисяч 60 буде? А що там на текстівці? А, про хунту - норм тема! Давай перекличку "Слава Україні!"... І паровоз давай одразу, поки кузьма розігріта. Мурахи по шкірі, і походу я сам себе оглушив барабаном. Нічого, через пару хвилин пройде. Ти чого прапором великим не махаєш? Всі махають, а ти не махаєш? Дай комусь іншому, але не стій просто так... Скажи ще раз, щоб петарди не кидали, і ти коли починаєш стрибки "Біло-синій - самий сильний!", то весь стадіон стрибати починає, їм здається, що про москалів заряд і все псують. З Донецьком перекличку? Ну вони щось своє заряджають, але давай спробуєм. Блін, так "Донецьк" більше не заряджай, ледь не пропустили під цей заряд, заряди їм краще "Слава Україні!". Запалити піро? Зараз? Так ніби ж домовлялись після голу палити! Так і пофіг, що на 21-му палять, ми палим після голу, терпи. Дивись, скільки у нас всього горючого є... Ми терпимо - і ти терпи, заб’ють! А ось і Го-о-о-ол! ГОЛ! ГОЛ! ГОЛ чорт забирай! Ти куди побіг? Ну я розумію, Коря побіг, а ти куди, що ти там на бігових забув? Лан, спишем це на емоції! Гооооооооооооол, курва! Віда красаучег! Дивись, рюкзак горить, давай туши бігом! Ногою туши, чого стоїш... Б-р каже по торсу, давайте всі по торсу! І одразу Ди-Ди-Ди-Ди-Дииии... А ти чого не по торсу? Горло болить? Так якого хріна ти в перших рядах забув? Тут на повну шизять... Слухай, а скільки у них вже жовтих карток? На другу червону ще не напрацювали? Пару хвилин лишається, давай Гімн! Скільки часу додав? Ну ще трохи потерпіть! Так-так-так, це перемога! Нареееешті! Слухай, це ж скільки ми в них не вигравали в чемпіонаті? Аж тоді, коли модулі "Останній аргумент" робили? Так це вже більше трьох років пройшло, нічого собі! Хлопці, давайте все в машину занесем і пішли ще квасу вип’єм за перемогу! | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]()
21 вересня відбувся черговий Кубок віража. Як і три місяці тому, президент «Динамо» Ігор Суркіс безкоштовно надав для проведення турніру тренувальне поле у Конча-Заспі, що у теперішні часи, коли кожна гривня йде на допомогу хлопцям на сході України та у госпіталі, було дуже доречно.
Перед турніром невеличку промову виголосив поранений боєць батальйону Айдар, який зараз проходить лікування у Києві. Також хвилиною мовчання всі учасники вшанували пам’ять загиблого за три дні до турніру Андрія Гусіна, а також Валентина Белькевича та Андрія Баля… Цього разу у турнірі не приймали участь команди фанів з інших країн та міст України. Також відмовились від участі представники банд, які перейшли на 21-й сектор Олімпійського (двома тижнями пізніше вони провели власний турнір). Тим не менш, організаторам вдалося зібрати 16 команд і провести турнір у зручному форматі – 4 групи по 4 команди. Серед учасників було досить багато нових облич, але тон задавали все ж давно відомі досвідчені команди, які з року в рік приймають участь у вирішальних іграх Кубка віража. У групі 14 перше місце впевнено зайняли фіналісти минулого турніру – команда Д.ультрас, які здобули три перемоги та пропустили лише один м’яч. Інші три команди здобули лише по одній перемозі, і до чвертьфіналу за результатами особистих зустрічей пройшла команда White People. В групі 18 першою із 7-ма очками стала команда VIVA-1, другими були AMF, які також пройшли групову стадію без поразок. Групу 28 виграла команда Rock&Roll Band 88, яка досить несподівано почала турнір з нічиєї, але потім все стало на свої місця. Другими тут стали представники VIVA-2. Нарешті, у групі 88 перемогли з максимальним результатом ще одні старожили турніру – Capitals-1, другими стали дебютанти змагань – молоді хлопці із Марек Crew. Напевно, приз глядацьких симпатій турніру мала б отримати команда Dynamomachine, за яку зіграли багато відомих у двіжі особистостей, а ігри команди викликали велику увагу та бурю емоцій, як на полі, так і серед глядачів. Після жеребкування стадії плей-офф виявилось, що у двох із чотирьох пар чвертьфіналістів знову зустрічаються суперники по групі. Перші команди своїх груп знову довели перевагу - Rock&Roll Band 88 розгромили VIVA-2, а команда VIVA-1 мінімально здолала AMF. У двох інших парах у фаворитів також не було проблем – Capitals-1 та Д.ультрас пройшли до півфіналу. У першому з них Rock&Roll Band 88 досить упевнено здолали хлопців з VIVA-1, а ось друга гра, без перебільшення, стала окрасою всього турніру. В ній зустрічались фіналісти попереднього Кубку, що проходив у червні. Команда Д.ультрас спочатку вийшла вперед, потім пропустила два м’ячі, знову зрівняла рахунок, і знову почала програвати. І коли вже, здавалося, гра так і завершиться перемогою Capitals-1, на останній хвилині хлопці з Д.ультрас зрівняли рахунок, а у серії пенальті вже були сильнішими. У фіналі зустрічалися старі знайомі по багатьох турнірах, команди добре знали силу один одного, тому гра проходила досить обережно, але в той же час у дуже впертій боротьбі. Основний час завершився внічию 1:1, а ось у серії пенальті сильнішими тепер були вже представники Rock&Roll Band 88. Дуже довго хлопці йшли до цієї перемоги, виходили до півфіналів та фіналів Кубку віража в різні роки, аж ось тепер здобули омріяну перемогу! Після турніру переможцям був вручений оригінальний приз, презентований нашому двіжу від фанів краківського Гутніка, а вже у перерві матчу Динамо - Стяуа хлопці отримали золоті медалі переможців!
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]() Цей виїзд я запланував давно… Взагалі, я в цьому відборі запланував «золотий» за збірну, оскільки вже провтикав кілька виїздів за Динамо. Виїзд обіцяв бути веселим.
В мережі ще влітку мерехтнула інформація щодо можливості накриву наших фанів кацапами. Проте не думаю, що когось це зупинило. Але обережним потрібно було бути.
На вересневому виїзді в Португалію ми познайомились з ультрас БАТЕ, які виявились правильними правими парнягами. Спільні водні процедури в океанському штормі та дегустація портвейну зробили нас хорошими друзями. Тож друзі нас чекали у Борисові з накритою вже поляною по олдскулу.
Ми планували їхати машиною в середу ввечері з ночівлею в Гомелі, де заздалегідь був знятий готель. Вже вранці 8 жовтня з’явилась інформація, що в тайожний союз не пускають окремих наших фанатів… Тож швидко попрацювавши в Інтернеті, ми знайшли запрошення на конкурс «Скоринскіє научниє чтєнія», що проводив у Гомелі місцевий університет в дані числа, і обзавелись відповідним документом на цей симпозіум. Також я роздрукував броні готелю у Гомелі. Мої попутчики скептично поставились до моєї перестороги щодо нашої подорожі і тихо ржали зі слова «симпозіум». О 20.00 ми прибули на пункт пропуску Нові Яриловичі і стали в довжелезну чергу… На митниці ми зустріли одного журналіста, що катає виїзда своїм коштом, його не пустили до Білорусі через стікери батальону Азов та Правого сектору, що знайшли у нього. Оскільки хлопці не змогли вгамувати свої посмішки, коли я нашим поганцям розповідав версію поїздки на симпозіум, ми вирішили білорусам казати правду, що їдемо на футбол… За три години нас, слава Богу, пропустили, отримавши негативну відповідь на запитання щодо «наклєєк, срєдств самооборони і атрібутікі»… В Гомелі ми були близько опівночі. В Білорусі діє цікавий сухий закон: з 22 до 8 заборонено продавати пиво та слабоалкогольні напої, а горілку та бренді - будь ласка. Боротьба с дитячим пияцтвом? Хлопці дегустували місцеве бренді «Кардинал», а я, пам’ятаючи коньяк в Актобе, вирішив йти спати по ЗОЖу. Вранці, поки хлопці спали, я прикрасив Гомель динамівськими стікерами і пробив їдальню, де ми поснідали. Після цього ми погуляли трохи по центру, заїхали в місцевий парк, де були здивовані ручними білками, які що коти вимагали їжу. І вирушили в напрямку Борисова. Маршрут ми прокладали безкоштовними дорогами, тому ми насолоджувались шляхами, якість яких була лиш трохи краще, ніж наших. Також були здивовані великою кількістю бідних дерев’яних будинків в селах, на одне село було максимум 3-5 цегляних чи бетонних будинки. Тому, дивлячись на таке ізобіліє розкоші, було смішно чути коментар дідка з велосипедом, що зупинився біля нас, коли ми вчергове клеїли стікер на дорожньому знаку, і запитав, чи є в Києві продукти. Я сказав - немає, ми їмо жінок і дітей, чим викликав жах в його очах і швидкість в ногах. Наступним містом нашого шляху було містечко на Дніпрі з миловидним ім’ям Жлобін. Заїхавши в центр, ми відчули ритм білоруського хай-тек міста і навіть встигли постояти в черзі біля магазину «Жлобинчанка» та взяти собі дефіцитного товару – рушники з оленем по 27 000 тугриків, чим обмежили товарну пропозицію для місцевого населення на три одиниці. Маю надію, жіночки, що стояли за нами, на нас не образились. До речі, дане місто дійсно виділялось новобудовами на околицях, зведеними для робітників місцевого металургійного заводу. Наступним місцем нашого призначення був оспіваний в інтернеті Бабруйск. Оскільки сябри вже обривали нам телефони, чекаючи нас в Борисові, ми доволі швидко пройшлися по місту, похапцем перекусили в місцевому генделі і вирушили без зупинок до Борисова. На в’їзді до Борисова нас зустріли сябри і провели через приватний сектор мимо мусорських КП у місто. Ми обмінялись презентами – ми їм футболки «Асталавіста сепаратиста» та «Куля», вони нам - спеціально зроблені до цього матчу з гербами, прапорами і написами Жыве Беларусь і Слава Україні. Після розселення в квартирі білоруси накрили стіл зі смачними домашніми стравами, де ми весело провели час до матчу по олдскулу. ![]() Хлопці нас попередили, щоб ми сховали футболки-презенти та банер «Киевская хунта» подалі, проте ми не думали, що на вході будуть роздягати… Як результат, з нашої четвірки пройшов на сектор тільки я. Інші троє були проваджені в автозак. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]() Гутнік - Унія. Ну тут багато чого трапилося за останній час, навіть не знаю, з чого почати. Так вийшло, що я вирішив на магістратуру поступити до Кракова, все склалося успішно, і ось вже 3 тижні я живу, напевно, в самому кривавому навколофутбольному місті світу. Тут про дербі Вісла - Краковія напевно знають всі, від маленьких дітей до старих. І всі кажуть, що такого, як в Кракові, нема ніде. Тому що всі ОФ-розбірки вже давно вийшли за рамки будь-якої норми. Ножі, заточки тут вже не в моді, тут в обороті мачете, травмати і т.д. Всі райони поділені на ділянки, і не складно здогадатися, на чиєму районі ти зараз находишся, оскільки на кожному, НА КОЖНОМУ будинку є графіті або тег Вісли чи Кракові, або Гутнік... ну Гутнік, в основному, на Гуті. Так от, коли їхав сюди, я вже одразу знав, що буду ходити на футбол, тим більше були невеликі знайомства з хлопцями ГКС, зокрема і після нашої подорожі до Кракова в липні.
Приїхав, глянув календар, побачив, що перша гра Гутніка на виїзді, поговорив з М. Чи не збираються вони пробивати цей виїзд? Але М. сказав, що це село, і в ньому нема ніякого руху фанатського, тому їм цей матч не цікавий. Я думаю, вам це здасться дивним, що немає двіжу - тому ніхто не їде, а команду свою поїхати підтримати? Але тут не все так просто, якщо ти хочеш сходити на футбол, а тим більше - якщо хочеш поїхати на виїзд, то за кілька тижнів до матчу ти повинен подати "замовлення", що ти будеш на цьому матчі, потім клуб збирає всіх бажаючих і відправляє загальне "замовлення" мусорам, і ті вже вирішують, дозволяти і пускати кібіців на трибуну чи ні. Це дико в наших реаліях, але тут це норма. М. запропонував мені відвідати гру з Унією, сказав, що це найцікавіша гра в сезоні, оскільки Унія та Вісла друзі, але по факту Унія - це пісна хрінь, яка нічого з себе не представляє, а дружба ця потрібна для чорних махінацій Вісли. У Вісли багато таких друзів по всій Польщі, а ОФ - це прикриття. Перейду ближче до дня матчу. Гра була в неділю, а я по вихідних вчуся, але до навчання ніяк добратись не можу, і розпланував так день, що прокинуся зранку, сходжу на пари, а після піду на футбол. Але сталося все, як завжди - заснув я ближче до 6 ранку, прокинувся, подивився на годинник, а це вже було 12-45, зрозумів, що на навчання я вже запізнився, вирішив повалятися, і тут згадую, що, блін, сьогодні ж футбол. Підриваюсь з ліжка, дзвоню А. - це хлопець з БЦ, в Україні катав за Арсенал білоцерківський, і ми з ним домовилися піти на матч разом. Забилися з ним в центрі через 50 хвилин. Швидко одягаюся, вибігаю з дому, біжу на трамвай... трохи запізнився, але все ж зустрівся з А. Падаємо вже разом на трамвай і їдемо на Гуту, до Гути їхати хвилин 25. Вийшли ми за пару зупинок до місця збору. До речі, місце збору змінювалося кілька разів, за пару днів до матчу були побоювання, що Вісла може накрити. Виходимо і одразу розуміємо, що сьогодні футбол. Через кожну хвилину проїжджають броньовані мікроавтобуси, схожі на спринтери. Скрізь сирени. На кожному перехресті мусора. Пройшлися ми хвилин 10 до парку, де був збір. Людей там було небагато. Чоловік 20, я здивувався спочатку, бо думав, що склад буде набагато більше. Ми були не на 100% впевнені, що це саме хлопці з ГКС, тому вирішили поспостерігати, та через хвилину ми побачили, як підходять спочатку 10 осіб, потім ще 5, всі з різних сторін. Тут такі реалії, що, наприклад, є головний на п'ятаку, в будинку, він збирає своїх типів, і разом ідуть. Тут повз нас пройшли хлопців 5 на стафі ГКС, і ми зрозуміли, що все норм, ми потрапили, куди треба. Підійшли, поздоровкались з хлопцями, дуже дружня компанія, але не минуло й хвилин 5, як нас пропалили мусора. Спочатку під’їхала одна машина, потім друга, третя, через хвилин 5 весь парк був вже оточений мусорами. До нас під’їхала одна машина, повиходили такі немаленькі сірі, на дробовиках, стволах і газових балонах, як вогнегасники, і давай щось питати, всі їх ігнорують, але потім вони почали всіх переписувати, я спочатку здивувався, що ніхто не "губиться", та потім М. сказав, що це у них в порядку речей. Одного хлопця забрали за щось, я так і не зрозумів за що, він від нас знаходився далеко. Через якийсь час нас стало десь близько 40-45, і ми починаємо рухатись в сторону стадіо, нас з усіх боків ведуть мусора на машинах, пройшли ми метрів 500, дійшли до перехрестя, а там ще був состав, напевно, ще більше ніж наш, чоловік 60. Забрали їх і почали висуватися, на стадік йшли дворами, аби акаби не змогли туди заїхати, але все одно через будинки було видно всюди машини мусорські. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Долучайся до команди "Святослава" та твори журнал разом з нами! Стосовно допомоги пиши Вконтакті юзеру Dexter 73 (лінк). До нових зустрічей!
З.І. Передрук матеріалів з даного журналу дозволяється лише з дозволів редакції. З повагою, WBC. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||